Декадент
Іван Франко
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: “Ось декадент!”
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга –
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п’ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на “шрррум” настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?
Про вірш
Поетична відповідь критикам: полемічний вірш-маніфест про те, чому поет болю і боротьби не може бути холодним декадентом.
Історія
Франко написав цей вірш у відповідь відомому галицькому критикові Василю Щурату, який після виходу збірки «Зів'яле листя» звинуватив Франка у слідуванні модній західноєвропейській моді на декаданс і безнадію.
Поет рішуче спростував ярлик «декадента», доводячи, що його сум — це не салонна поза, а живий біль людини, яка всім серцем співпереживає трагедії рідного народу.
Вірш став програмним маніфестом активного гуманізму й реалістичного розуміння завдань митця.
Форма
Енергійний, полемічний монолог-інвектива з чіткою логічною аргументацією та виразним риторичним зверненням до опонента («Я декадент? Се новина для мене!»).
Використання сильних контрастних образів: салонний естет проти живого сина народу, що чує стогін мільйонів.
Як читати
Франко формулює кредо справжнього митця: «Я єсть мужик, пролог, не епілог» — поет не має права на естетичну ізоляцію, коли навколо страждають люди.
Якщо його вірші й сумні, то тому, що «тривога й біль» народу не дають йому співати безтурботних веселих пісень.
Текст залишається взірцем гідної й розумної літературної полеміки, де на першому місці стоїть щирість душі, а не термінологічні суперечки.
Теми: я єсть мужик · полеміка з декадансом · біль за народ · щирість проти моди · покликання митця