Думка в тюрмі
Іван Франко
Ой рано я, рано устану,
На яснеє небо погляну,
А небо, як синій кришталь,
А в серці важкий сум і жаль.
Всміхається небо без зміни,
Глядить на тюремнії стіни,
А стіни пожовкли від сліз,
Що ними просякли наскрізь.
Гей, яснеє небо, чому ти
Глядиш, так весело всміхнуте,
Пощо в ту проклятую кліть
Ти шлеш такий любий привіт?
Тут сльози, ти радість голосиш!
Ти вільності запах приносиш,
А тут ось понура тюрма,
Могила тісна та німа.
Живий у могилу заритий,
Гляджу я на світлом облитий,
На вільний, веселий той світ –
Кров жаром у жилах кипить.
За що мене в пута скували?
За що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі,
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх –
Се весь і єдиний мій гріх.
1877
Про вірш
Гіркий ранішній роздум арештанта про байдужу красу безхмарного неба, яке безтурботно всміхається крізь ґрати на вкриті сльозами в'язничні стіни.
Історія
Твір написаний у 1880 році (або започаткований під час першого арешту 1877–1878 років) і включений до циклу «В тюрьмі» збірки «З вершин і низин».
Поліція кидала Франка до камер зі звичайними злодіями та рецидивістами, де щоденна брутальна реальність дужче підкреслювала контраст із вільним світом.
Твір належить до класичних взірців української тюремної поезії, де мотив ранку стає моментом найгострішого душевного надриву.
Форма
Чотиристопний хорей із суміжним парним римуванням (аабб), що надає звучанню простоти й наспівності народної думки.
Контрастна композиція базується на зіставленні двох світів: бездонного синього кришталю неба та пожовклих від людських сліз тюремних стін.
Як читати
Ранок, який у звичайному житті символізує радість і надію, у тюрмі приносить лише нове коло усвідомлення несправедливого ув'язнення.
Байдужа посмішка кришталевого неба видається героєві жорстокою насмішкою над людським стражданням, адже воно світить однаково і вільним, і закутим у кайдани.
Франко піднімається від особистої скарги до загальнолюдської трагедії: стіни в'язниці просякли слізьми багатьох поколінь безправних людей, стаючи символом жорстокого державного устрою.
Теми: ранок у тюрмі · байдуже небо · слізьми просяклі стіни · сум і жаль · тюремна лірика