«Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє…»
Іван Франко
Гріє сонечко!
Усміхається небо яснеє,
Дзвонить пісеньку жайвороночок,
Затонувши десь в бездні-глубіні
Кришталевого океану…
Встань,
Встань, орачу! Вже прогули вітри.
Проскрипів мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дівчини, що з сну будиться,
В груді радісно б’єсь здоровая
Молодая кров,
Так і грудь землі диха-двигаєсь
Силов дивною, оживущою.
Встань, орачу, встань!
Сій в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любві мати щирая
Обійме його,
Кров’ю теплою накормить його,
Обережливо виростить його.
Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнії, думка чесная, –
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Сійте в головах думи вольнії,
В серцях жадобу братолюбія,
В грудях сміливість до великого
Бою за добро, щастя й волю всіх!
Сійте! На пухку, на живу ріллю
Впадуть сімена думки вашої!
28 марта 1880
Про вірш
Епічний весняний заклик до хлібороба-орача прокинутися до великої творчої праці на оновленій землі, що дихає теплом і молодим життям.
Історія
Поезія належить до циклу «Веснянки» зі збірки «З вершин і низин» (1880), де тема весни тісно спаяна з селянською працею.
Для Франка постать орача була священною: син сільського коваля, він бачив у хліборобській праці фундамент усього людського існування та культури.
Твір написаний у час, коли галицьке селянство пробуджувалося до громадської та економічної самоорганізації (кооперативи, читальні «Просвіти»).
Форма
Написаний виразним тонічним віршем або вільним дактило-хореїчним розміром, що нагадує урочистий речитатив народного ораторію.
Драматичний окличний рефрен «Встань! Встань, орачу!» слугує потужною кульмінаційною цезурою, що розриває споглядальний опис ранкового неба.
Як читати
Початок вірша малює ідилічну картину кришталевого неба, сонячного проміння та дзвінкої пісні жайворонка, створюючи образ первозданної гармонії всесвіту.
Проте ця краса не самодостатня — вона чекає господаря: заклик «Встань, орачу!» перетворює пейзажну замальовку на соціальний наказ і трудовий гімн.
Земля постає як наречена, що чекає на свого творця, а праця рільника підноситься Франком до рангу священнодійства, покликаного нагодувати голодний світ.
Теми: заклик до праці · образ орача · весняне сонце · священна нива · єдність людини й природи