Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить –
Гримить!
Гримить! Тайна дрож пронимає народи,-
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить…
Гримить!
Величний образ весняної грози як передвісника неминучого соціального та духовного оновлення людства.
Вірш написаний навесні 1880 року під час драматичного періоду в житті Франка — другого арешту й тримісячного ув'язнення в коломийській тюрмі, після якого поета етапували під конвоєм до Нагуєвичів.
Твір увійшов як один із ключових віршів до славнозвісного циклу «Веснянки» у збірці «З вершин і низин» (1887, розширене видання 1893).
Для Франка весняна природна стихія завжди виступала прямою аналогією революційного пробудження пригнобленого галицького селянства та європейських народів.
Вірш написано чотиристопним амфібрахієм із виразним рефреном «Гримить!», що утворює кільцеве обрамлення кожної строфи й імітує гуркіт весняного грому.
Динамічний синтаксис із короткими називними реченнями та окличними конструкціями передає наростання передгрозової напруги в природі й суспільстві.
Природний пейзаж весняної грози тут повністю сублімовано в соціально-філософську алегорію: спрагла земля уособлює знедолений народ, який палко прагне життєдайної зливи правди і свободи.
Образ «темної хмари з заходу» набуває символічного значення нових прогресивних ідей та суспільних рухів, що невблаганно насуваються, руйнуючи зашкарублі феодальні порядки.
Франко протиставляє руйнівний страх перед грозою радісному передчуттю оновлення: грім не несе загибелі, він віщує «плідну будущину» і весняне воскресіння людського духу.
Теми: весняне оновлення · соціальне пробудження · гроза як метафора · боротьба за свободу · віра в майбутнє