«Колись в сонетах Данте і Петрарка…»
Іван Франко
Колись в сонетах Данте і Петрарка,
Шекспір і Спенсер красоту співали,
В форму майстерну, мов різьблена чарка,
Свою любов, мов шум-вино, вливали.
Ту чарку німці в меч перекували,
Коли знялась патріотична сварка;
«Панцирний» їх сонет, як капрал, гарка,
Лиш краску крові любить і блиск стали.
Нам, хліборобам, що з мечем почати?
Прийдесь нову зробити перекову:
Патріотичний меч перекувати
На плуг – обліг будущини орати,
На серп, щоб жито жать, життя основу,
На вили – чистить стайню Авгійову.
24 сентября 1889
Про вірш
Фінальний маніфест «Вольних сонетів»: переосмислення світової традиції жанру та перетворення сонета на селянський плуг для оранки народної ниви.
Історія
Завершальний акорд циклу «Вольні сонети». Франко підбиває підсумок своїй новаторській роботі над сонетною формою, зіставляючи її з європейським ренесансним і німецьким романтичним досвідом.
Поет свідомо переосмислює призначення поезії для нації бездержавних хліборобів, які потребують не вишуканих кубків для вина чи загарбницьких мечів, а знарядь щоденної визвольної праці.
Форма
Класичний сонет у п'ятистопному ямбі. Блискуча тричастинна композиція: Ренесанс (чарка вина) — німецький мілітаризм (залізний меч) — український сонет праці (плуг і сокира).
Як читати
Франко простежує історію жанру: Данте, Петрарка, Шекспір і Спенсер вливали в сонет вино своєї любові, мов у різьблену вишукану чарку. Пізніше німці в патріотичному запалі перекували цю чарку на гострий панцирний меч, що гаркає по-капральськи.
Але що з цим кривавим мечем робити нам — народові мирних хліборобів і мужиків? Франко пропонує грандіозну переплавку форми: перекувати меч на гострий леміш плуга й сокиру!
Цим плугом ми маємо підняти занедбану цілину народного духу, вирубати чагарники рабства й засіяти ниву житом волі. Сонет остаточно стає священним знаряддям селянського просвітництва.
Теми: еволюція сонета · Данте і Петрарка · плуг і сокира · хліборобська праця · маніфест нової поетики