Душно і хмарно,
Важко бурливий час!
Чи гинуть марно,
Щоб світ не знав о нас?
Йти в небезпечний бій
Чи гнутись плазом?
Друже сердечний мій,
Ходімо разом!
Щастя не ждімо,
Щастя не де, а в нас!
К сонцю спішімо,
Хоч його промінь згас, –
Вдень буде знов ясніть
Чистим алмазом.
В правди і волі світ
Ходімо разом!
З гнітом і тьмою,
З розбратанням братів
Сміло до бою
До кінця наших днів,
За серця й совісті
Ясним показом
В збройній готовості
Ходімо разом!
22 октября 1882
Пристрасне дружнє послання із закликом до солідарності, мужності та спільної боротьби проти суспільної реакції й духовної темряви.
Поезія присвячена Осипу Корженку — близькому товаришеві Франка ще з часів дрогобицької гімназії та львівського студентського гуртка, який розділяв передові демократичні погляди.
У першій половині 1880-х років український рух у Галичині потерпав від занепаду духу, репресій і розколів. Франко звертається до давнього побратима як до уособлення вірного соратника, прагнучи зміцнити його віру в неминуче відродження сил.
Короткі динамічні рядки двостопного дактиля з перехресним римуванням створюють енергійний, пісенно-маршовий рух вірша. Лаконічність строф підсилює вольовий настрій заклику.
Центральний лейтмотив послання виражений гаслом: «Ходімо разом!». Автор протиставляє пасивному очікуванню кращої долі активну наступальну дію, наголошуючи, що справжнє щастя виборюється в боротьбі, а не падає з неба.
Сонце свободи й правди тимчасово затьмарене хмарами гніту та братовбивчого розбрату, але вірність ідеалам здатна повернути йому алмазний блиск. Поет наголошує на відповідальності передової молоді за долю народу.
Твір є яскравим зразком франківської агітаційно-бойової лірики, де особиста дружба стає основою для суспільного побратимства й громадянської солідарності.
Теми: побратимство · заклик до боротьби · спільна праця · віра в перемогу · громадянська мужність