Орел могучий на вершку сніжному
Сидів і оком вдовж і вшир гонив,
Втім, схопився і по снігу мілкому
Крилом ударив і в лазур поплив.
Та груду снігу він крилом відбив,
І вниз вона по склоні кам’яному
Котитись стала – час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
1873
Величний гімн Івану Котляревському, чий сміх і живе народне слово зірвали лавину українського національного відродження.
Сонет із циклу «Вольні сонети», присвячений основоположникові нової української літератури Івану Котляревському.
Франко глибоко досліджував роль «Енеїди» та «Наталки Полтавки» в історії української культури, бачачи в появі живої народної мови наприкінці XVIII століття початок незворотного пробудження нації.
Класичний сонет, написаний п'ятистопним ямбом. Композиція побудована на величній розгорнутій метафорі гірської лавини, що переходить від пейзажного опису в катренах до історичного узагальнення в терцетах.
Франко порівнює зачинателя нової літератури з могутнім гірським орлом, який змахнув крилом і скинув зі снігової кручі маленьку грудку снігу. Непомітна на перший погляд грудка покотилася донизу й перетворилася на грандіозну лавину, що реве дужче від грому.
Так само й спів Котляревського у часи колоніального забуття багатьом видавався лише безтурботним жартом чи блазнюванням, проте саме він розбудив приспані сили мільйонів українців.
Сонет є одним із найглибших літературознавчих і філософських пам'ятників Котляревському, що утверджує непереможну силу народного слова, здатного зламати багатовіковий лід неволі.
Теми: Іван Котляревський · Енеїда і мова · лавина відродження · образ орла · витоки літератури