Моя любов
Іван Франко
Вона так гарна, сяє так
Святою, чистою красою,
І на лиці яріє знак
Любові, щирості, спокою.
Вона так гарна, а проте
Так нещаслива, стільки лиха
Знесла, що квилить лихо те
В її кождіській пісні стиха.
Її пізнавши, чи ж я міг
Не полюбить її сердечно,
Не відректися власних втіх,
Щоб їй віддатись доконечно?
А полюбивши, чи ж би міг
Я божую її подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?
І чи ж перечить ся любов
Тій другій а святій любові
До всіх, що ллють свій піт і кров,
До всіх, котрих гнетуть окови?
Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
27 іюня 1880
Про вірш
Прониклива патріотична декларація синівської любові до безталанної України, сповнена не фальшивого самовихваляння, а жертовного болю за її бідування.
Історія
Вірш написано 27 червня 1880 року в Нагуєвичах під час суворого поліційного нагляду після звільнення з коломийської тюрми.
Франко свідомо полемізував із так званим «патріотизмом фрази» галицьких народовців, які обмежувалися гучними тостами та банкетами, не роблячи нічого для полегшення долі селянства.
Поезія належить до циклу «Україна» збірки «З вершин і низин», започаткувавши нову традицію критичного та дієвого патріотизму в українській літературі.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням; глибока сповідальна інтонація поєднується з пристрасною ораторською силою переконання.
Поетика антитези: протиставлення розкішних цариць і вкритих золотом кумирів скромній, обідраній, заплаканій рідній нені-Україні.
Як читати
Любов Франка до батьківщини не знає ідеалізації чи пишних декорацій: поет любить її не за багатство чи минулу славу козацтва, а за її безмежні сльози й віковічне терпіння.
Образ України постає в постаті знедоленої матері-кріпачки чи бідної вдови, якій син прагне віддати всі свої сили, щоб змити ганьбу неволі.
Цей вірш декларує дієву любов-чин: любити батьківщину означає невпинно боротися за звільнення її народу від соціальних та національних кайданів.
Теми: любов до України · критичний патріотизм · мати-страдниця · зневага до пишноти · дієве служіння нації