Народна пісня
Іван Франко
Глянь на криницю тиху, що із стіп могили
Серед степу сльозою тихою журчить;
В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,
І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,
На дні її щось б’ється, мов таємні жили…
Той рух живий ніколи не бажа спочить,
Вода її пречиста тисячі живить
Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.
Криниця та з живою, чистою водою –
То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,
Співа до серця серцем, мовою живою.
Як початок криниці нам на все закритий,
Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,
Щоб серце наше чистим жаром запалити.
1873
Про вірш
Поетична ода невмирущій українській народній пісні як вічному джерелу духовної сили, моральної чистоти та творчості нації.
Історія
Сонет із циклу «Вольні сонети». Франко був не лише поетом, а й видатним етнографом і фольклористом, який зібрав і дослідив тисячі народних пісень, коломийок і дум.
Для Франка фольклор був не музейним реліктом минулого, а живою водою, що живила український дух у найтемніші періоди поневолення різними імперіями.
Форма
Сонет, п'ятистопний ямб із плавним, наспівним звучанням. Катрени змальовують зримий ліричний образ степової криниці, а терцети розгортають його символічний смисл.
Як читати
У катренах постає тиха криниця біля підніжжя давньої козацької могили посеред безкрайнього степу. Її срібна чиста хвиля напуває все живе, у ній відбиваються місяць і сонце, а невтомні підземні жили безнастанно б'ють життям.
Ця криниця є прозорим символом творчого генія народу. Хвилі криниці — це народні пісні, що несуть у собі безсмертні скарби пам'яті, материнську ніжність, козацьку звитягу й невгамовну тугу за волею.
Твір утверджує нерозривний зв'язок між класичною поезією та народними джерелами: без живої води рідної пісні будь-яка індивідуальна творчість приречена на безпліддя.
Теми: народна пісня · жива криниця · душа народу · степова могила · фольклорна спадщина