«Не забудь, не забудь…»
Іван Франко
Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, –
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.
Злотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів всіх
Не встидайсь, не губи!
Бо минуть – далі труд
В самоті і глуші,
Мозолі наростуть
На руках і душі.
Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить,
А добро веселить, –
Той цілий чоловік.
Тож сли всю життя путь
Чоловіком цілим
Не прийдесь тобі буть –
Будь хоч хвилечку ним.
А в поганії дні,
Болотянії дні,
Як надія пройде
І погасне чуттє,
Як з великих доріг
Любві, бою за всіх
На вузькі та круті
Ти зійдеш манівці,
Зсушить серце жура,
Сколять ноги терни, –
О, тоді май життя
Вдячно ти спом’яни!
О, тоді ясні сни
Оживлять твою путь…
Юних днів, днів весни
Не забудь, не забудь!
10 іюня 1882
Про вірш
Зворушливий заповіт вірності юнацьким ідеалам, чистим поривам любові та весняним мріям, які мають освітити життєвий шлях серед виснажливих буднів.
Історія
Вірш входить до циклу «Веснянки» у збірці «З вершин і низин», написаний у травні 1881 року під час перебування Франка в рідних Нагуєвичах.
Переживши переслідування, тюремне ув'язнення та розрив з коханою Ольгою Рошкевич, 25-річний поет підсумовував свою молодість і готувався до довгого змагання з реакцією.
Франко звертається до нового покоління гімназистів і студентів, застерігаючи їх від цинізму, зневіри та міщанського самозаспокоєння.
Форма
Вірш написано коротким двостопним дактилем із чергуванням чоловічих і жіночих закінчень, що створює ніжне, спонукальне, пісенне дихання.
Композиція побудована на контрасті світлої весни юності («золоті сни», «чисті пориви») та майбутньої суворої прози життя з мозолями на руках і душі.
Як читати
Франко стверджує, що ідеали молодості — це не наївна омана, яку треба відкинути в дорослому віці, а священний компас, без якого людина втрачає людську подобу.
Метафора «мозолів на руках і душі» передає неминучість виснажливої суспільної боротьби, в якій найважче зберегти чутливість серця до чужого болю.
Лише той, хто зберіг у серці святий вогонь любові до людей і здатність до співчуття, здобуде силу здолати будь-яку темряву буденщини й залишитися справжнім будівничим майбутнього.
Теми: ідеали юності · вірність мрії · життєвий шлях · захист людяності · любов і обов'язок