Олі
Іван Франко
Коли часом на вулиці побачу
Вдову убогу, сиротя мізерне,
Що к мені руку простяга жебрачу,
В німім благанні очі к мені зверне,
Тремтить в лахмітті, босе, на морозі,
Сльотою бите й гордуванням ситих, –
Огнем на серце капають ті сльози,
Той жаль голодних, нищих і невкритих.
І думаєсь мені: «Недовго, може,
Коли мене важка прийме могила,
І ти отак підеш на роздорожжє
О хліб просить, моя дружино мила!
І зжовкне, зв’яне те лице, що нині
Так любим сяйвом, щирістю ясніє,
Погаснуть очі, що сміялись к мині,
Жура зв’ялить тебе, моя надіє!
І діти наші – ох, аж серце в’яне! –
Сльотою биті, босі, у лахміттю,
На сльози й горе непросвітно-тьмяне,
Як сиротята, геть підуть по світу».
І тайком я тремтячою рукою
Остатній гріш їм ткну й гадаю: «Може,
Хтось змилуєсь колись і над тобою
І сиротятам нашим допоможе».
1886
Про вірш
Елегійний роздум про власну смертність і болісна тривога за майбутню сирітську долю доньки у жорстокому світі злиднів.
Історія
Вірш присвячений рідній донечці Ользі (або названій пам'яті дитини), написаний у пору тяжкої матеріальної скрути та постійних хвороб поета, коли він жив під загрозою передчасної смерті й поліцейського нагляду.
Франко щодня спостерігав жахливі картини зубожіння на вулицях Львова, де вдови й малі діти гинули від голоду й холоду, що породжувало в ньому нестерпний страх за власну родину.
Форма
П'ятистопний ямб із перехресним римуванням. Стримана, але надзвичайно емоційна інтонація батьківської сповіді поступово переходить від вуличного малюнка до трагічної візії майбутнього.
Як читати
Твір відкривається реалістичною картиною міського дна: тремтяча боса вдова з дитиною-сиротою простягає руку на морозі серед байдужого натовпу ситих міщан. Їхні сльози капають вогнем на вразливе серце поета.
Цей вуличний епізод трансформується у глибоку особисту драму: Франко уявляє власну смерть і бачить свою дитину такою ж беззахисною жебрачкою на роздоріжжі життя, що благає про шматок хліба.
Вірш пронизаний безмежною батьківською ніжністю й водночас гострим соціальним болем, оголюючи беззахисність людини праці перед бездушною системою.
Теми: батьківська тривога · сирітська недоля · соціальне співчуття · голод і бідність · передчуття смерті