Отсе тая стежечка

Іван Франко

Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастя унесла.

Ось туди пішла вона
Та гуляючи,
З іншим своїм любчиком
Розмовляючи.

За її слідами я,
Мов безумний, біг,
Цілував з сльозами я
Пил із її ніг.

Наче потопаючий
Стебелиночку,
Зір мій вид її ловив
На хвилиночку.

І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова її.

Отсе тая стежечка
Ізвивається,
А у мене серденько
Розриваєтьтся.

Залягло на дні його
Те важке чуття:
Тут навіки згублений
Змисл твого буття.

Все, що найдорожчеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене!

Чим душа жива була,
Чим пишалася…
Отсе тая стежечка,
Щоб запалася!

Про вірш

Щемлива елегійна рефлексія над стежкою, якою пішла кохана з іншим, де кожен слід на землі викликає гострий біль безповоротно втраченого щастя.

Історія

Вірш входить до «Другого жмутка» збірки «Зів'яле листя» (1896), де мотиви народної пісні органічно переплітаються з модерною психологічною драмою.

Поштовхом до створення твору став болісний шлюб Ольги Рошкевич із Володимиром Озаркевичем, коли Франко мусив спостерігати, як його перша наречена пов'язує життя з іншим чоловіком.

Твір насичений фольклорною символікою української пісні про розлуку та стежку, що заростає терном або веде до чужого дому.

Форма

Написаний легким тристопним хореєм із чергуванням дактилічних та чоловічих закінчень, що надає звучанню пісенної коломийкової мелодійності.

Складається з коротких строф, де переважають прості синтаксисні структури та народнопоетичні зменшувально-пестливі форми («стежечка», «сердечко», «любчик»).

Як читати

Звичайна сільська чи лісова стежка перетворюється на трагічний хронотоп розлуки: це просторовий кордон, що розділив життя героя на безтурботне «до» і спустошене «після».

Особливого драматизму набуває образ нестями героя, який зі сльозами цілує пил від ніг дівчини, мов реліквію відлетілого щастя, що підкреслює безмежність його упокореного страждання.

Контраст між безтурботною ходою дівчини з новим обранцем і відчайдушним поглядом потопаючого передає абсолютне безсилля людини перед чужим вибором і волею долі.

Теми: стежка розлуки · кохана з іншим · втрачене щастя · пісенні мотиви · болюча пам'ять

Усі поети