«Послухай, сину, що премудрість каже…»
Іван Франко
Послухай, сину, що премудрість каже:
Коли два стільці маєш до вибору –
Тут користь власну, тут святу лояльність, –
То на обох старайся разом сісти.
І будь неначе те теля покірне,
Що ссе дві мамі за свою покору.
Та ще мудрішим можеш показатись,
Коли стілець лояльності поставиш
На користі стілець і аж наверха
Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,
Що на самих худих лояльних стільцях
Сидять, худі, мов сім корів з Єгипту.
Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,
Що не худі товстих з’їдять корови,
Але товсті худих з’їдять з кістками
І не подохнуть, тільки потовстіють.
1881
Про вірш
Нищівна пародія на обивательські повчання про корисливість, пристосуванство та мистецтво догоджати владі.
Історія
Поезія написана в добу розквіту австрійського бюрократизму в Галичині, коли успішна кар'єра чиновника чи вчителя вимагала абсолютної відмови від власної гідності та плазування перед начальством.
Франко стилізує вірш під біблійні притчі царя Соломона, вкладаючи в уста «мудрого батька» цинічні настанови щодо виживання в тогочасному суспільстві.
Форма
Білий п'ятистопний ямб. Поважний, урочистий тон старозавітного повчання створює разючий гротескний контраст із ницим змістом батьківських порад.
Як читати
Батьківська «премудрість» учить сина одночасно сідати на два стільці — власної користі та «святої лояльності» до влади. А найвища майстерність полягає в тому, щоб поставити стілець лояльності на стілець вигоди й видертися на саму вершину.
Образ покірного теляти, що «дві мамі ссе», стає уособленням ганебного ідеалу провінційного пристосуванця. Будь-які чесні принципи оголошуються небезпечним безглуздям нездар.
Сарказм поета б'є по самій суті кар'єризму, показуючи, що матеріальний добробут чиновника купується ціною повної моральної проституції.
Теми: сатира на пристосуванство · кар'єризм і цинізм · пародія на дидактику · втрата честі · галицька бюрократія