Супокій – святеє діло
В супокійнії часи,
Та сли в час війни та бою
Ти зовеш до супокою –
Зрадник або трус єси.
Бо коли народи в згоді
Враз працюють, щоб природі
Вирвать тайну не одну,
В тьму життя влить світла досить, –
Горе тому, хто підносить
Самовільную війну.
Та коли в робучу пору
В нашу хату і комору
Закрадаєсь лиходій,
Щоб здобуток наш розкрасти,
Ще й на нас кайдани вкласти, –
Чи й тоді святий спокій?..
15 іюля 1883
Різке викриття проповідей суспільного замирення в час, коли триває грабіж і поневолення народу: заклик до спокою є зрадою або боягузтвом.
Створено 15 липня 1883 року у Львові під час загострення суспільно-політичної полеміки між русофілами, польськими консерваторами та молодою українською демократією.
Консервативні лідери часто закликали народ до «супокою» та покірності перед владою й поміщиками, маскуючи цим небажання реформ.
Твір увійшов до збірки «З вершин і низин» як один із найгостріших публіцистичних віршів проти соціальної та національної демагогії.
Чотиристопний хорей із суміжним і перехресним римуванням (аабввб), що забезпечує карбовану аргументативність кожного рядка.
Діалектична структура побудована як логічний силогізм із чітким розмежуванням справедливого миру та зрадницького замирення.
Франко не заперечує цінності миру як такого: спокій є святим ділом у мирні часи спільної праці народів заради пізнання таємниць природи.
Проте заклик до покірності в момент, коли лиходій вдирається до хати, краде майно та накладає кайдани, поет прямо називає підлістю і трусістю.
Вірш звучить як попередження проти фальшивого нейтралітету: справжній гуманіст зобов'язаний стати до зброї, коли базові права людини розтоптуються тиранією.
Теми: фальшивий спокій · критика конформізму · справедлива війна · захист людських прав · бойовий заклик