Товаришам з тюрми
Іван Франко
Обриваються звiльна всi пута,
Що в’язали нас з давнiм життем;
З давнiх брудiв i думка розкута —
Ожиємо, брати, ожиєм!
Ожиємо новим ми, повнiшим
I любов’ю огрiтим життєм;
Через хвилi мутнi та бурливi
До щасливих країв попливем.
Через хвилi нещасть i неволi,
Мимо бур, пересудiв, обмов,
Попливем до країни святої,
Де братерство, i згода, й любов.
Ми ступаєм до бою нового
Не за царство тиранiв, царiв,
Не за церков, попiв, анi бога,
Нi за панство неситих панiв.
Наша цiль — людське щастя i воля,
Розум владний без вiри основ,
I братерство велике, всесвiтнє,
Вiльна праця i вiльна любов!
Треба твердо нам в бою стояти,
Не лякаться, що впав перший ряд,
Хоч по трупах наперед ступати,
Нi на крок не вертатися взад.
Се ж остатня вiйна! Се до бою
Чоловiцтво зi звiрством стає,
Се поборює воля неволю,
“Царство боже” на землю зiйде.
Не молiться вже бiльше до бога:
“Най явиться нам царство твоє!”
Бо молитва — слаба там пiдмога,
Де лиш розум i труд у пригодi стає.
Не вiд бога те царство нам спаде,
Не святi його з неба знесуть,
Але власний наш розум посяде,
Сильна воля i спiльний наш труд.
Франко Іван
Про вірш
Полум'яний вірш-посвята соратникам по боротьбі, сповнений незламної віри у свободу та духовне братерство, яке гартується за тюремними ґратами.
Історія
Вірш написаний навесні 1878 року у львівській в'язниці під час першого судового процесу проти Франка, Павлика, Терлецького та інших членів соціалістичного гуртка.
Твір увійшов до циклу тюремної лірики збірки «З вершин і низин», ставши важливим свідченням формування революційної стійкості молодого письменника під час репресій.
Поезія поширювалася нелегально в рукописах, надихаючи галицьку молодь на продовження боротьби проти австрійського монархічного свавілля.
Форма
Жанр — громадянська лірика, побратимська елегія-гімн. Написана карбованим чотиристопним ямбом із чергуванням жіночих і чоловічих рим.
Вірш побудований на різкій антитезі між давнім безпутним життям і новим, загартованим у випробуваннях братством борців.
Як читати
В'язниця у Франковому баченні постає не місцем ганьби чи поразки, а духовним чистилищем: тут обриваються пута компромісів зі старим світом і народжується чиста, непохитна воля.
Поет закликає своїх товаришів сприймати ув'язнення як бойове хрещення, яке робить їх сильнішими й згуртованішими для майбутньої праці на ниві визволення рідного народу.
Твір стверджує високий ідеал вірності спільній справі, солідарності та самопожертви, доводячи, що фізичні ґрати безсилі перед силою переконань і правди.
Теми: тюремна лірика · побратимство · незламність духу · З вершин і низин · боротьба за волю