«Всюди нівечиться правда…»
Іван Франко
Всюди нівечиться правда,
Всюди панує брехня,
В ваших лиш серцях, о браття,
Най не постане вона!
Там ви для правди святої
Сильний збудуйте опліт,
Там ви огонь невгасимий
Чесної думки паліть!
Твердша від сталі твердої,
Сто раз тривкіша, ніж мур, –
Щирих, м’яких серць твердиня
Супроти громів і бур.
Там з поколінь в покоління
Правда простоїть ціла,
Поки не зломиться лютий
Вал лицемірства і зла.
І, мов те древо зимою,
Зверху безлисте, мертве,
В бурі, морози пускає
Вічно коріння нове, –
І, мов нора та підземна
Триска ключем з-під скали, –
Трисне з-під зла й пересудів
Правда жива на земли!
6 апреля 1880
Про вірш
Пристрасна віра в непереможність правди, яка, подібно до підземного джерела чи зимового дерева, неминуче проб'є шар лицемірства і зла.
Історія
Написано 6 квітня 1880 року в коломийській в'язниці невдовзі після важких допитів і спроб влади залякати поета тривалим каторжним терміном.
Бачачи повсюдний тріумф неправди, продажності та судового беззаконня, Франко шукав опертя у вічних законах природи та діалектиці суспільного розвитку.
Поезія входить до циклу «Нічні думи» («З вершин і низин»), даруючи один із найсвітліших образів надії в тюремній творчості Франка.
Форма
Чотиристопний ямб із простим і прозорим чергуванням римованих закінчень, наближений до народної пісенної медитації.
Використання природничих паралелізмів (дерево під снігом, підземний ключ під скелею) надає висновкам беззаперечної переконливості.
Як читати
У першій частині подано нищівну картину торжества брехні й лицемірства, які здаються непоборною стіною над беззахисним людством.
Розгорнуте порівняння правди із зимовим деревом, яке під крижаними вітрами таємно пускає вглиб живе коріння, втілює невидиму, але невпинну роботу думки й прогресу.
Фінальний акорд — образ джерела, що б'є з-під монолітної скелі, — утверджує невідворотний вибух справедливості, що змете пересуди старого світу.
Теми: тріумф правди · природний паралелізм · надія серед мороку · підземні сили поступу · віра в майбутнє