Журавлі
Іван Франко
Понад степи і поле, гори й доли,
Понад діброви, зжовклим листом вкриті,
Понад стернища, зимним вихром биті,
З плачем сумним, мов плач по кращій долі,
Понад селища бідні, непошиті
Хатки, обдерті і пусті стодоли,
Понад люд темний, сумовитий, голий,
Ви пливете по млистому блакиті.
Куди? Куди? Чи в кращий край зелений,
Залитий світлом, зіллям умаєний,
На нитку мов нанизані, мчите ви?
О, ждіть! Ось в млистій і вогкій ярузі
З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!
Візьміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви?..
Післанці півночі, в далекім юзі,
В прекраснім краю барв, багатства, пісні,
Перекажіть про сірі, безутішні
Мли, що стоять на нашім видокрузі!
Перекажіть про бідність, сльози вічні,
Про труд безсонний в болі і натузі,
Про чорний хліб твердий, печений в спузі,
Про спів жалібний, мов вітри долішні!
Перекажіть про те, що вас прогнало
З нещасного, хоч рідного вам, краю,
Щоб всяке щире серце й там ридало!
Та сли й там бідні схнуть, терплять, ридають
Сли й там земля ссе кров їх, сльози й піт,
А хліб дає не їм – мовчіть! мовчіть!
20–21 октября 1883
Про вірш
Класичний сонет-медитація про осінній відліт журавлів над злиденними галицькими селами, що переростає в тугу за кращою долею для рідного темного краю.
Історія
Вірш належить до сонетного циклу «Осінні думи» збірки «З вершин і низин», створений восени 1883 року.
Франко був одним із перших і найдосконаліших майстрів сонетної форми в українській літературі, підпорядкувавши її витончену архітектоніку гострому соціальному змісту.
Образ відльоту журавлів асоціювався з масовою хвилею еміграції галицьких селян, які покидали рідну землю в пошуках хліба за океаном.
Форма
Класичний італійський сонет (14 рядків: два катрени і два терцети) з римуванням абба абба ввг дгд, написаний п'ятистопним ямбом із цезурою.
Стримана, кришталево прозора архітектоніка сонета чудово увиразнює контраст між небесним польотом птахів і приземленою вбогістю села.
Як читати
Журавлиний клин, що летить у вирій крізь імлистий блакитний простір, оглядає з висоти картину нелюдських злиднів: обдерті непошиті хати, бідні селища й темний, голий народ.
Пташиний плач зливається з багатовіковим плачем українського народу за втраченою волею та нездійсненим людським щастям.
Сонет досягає найвищої сили узагальнення: політ журавлів у теплі краї стає гірким докором дійсності, де найкращі сини рідної землі змушені шукати порятунку на чужині.
Теми: відліт журавлів · сонетна майстерність · галицькі злидні · туга за кращою долею · еміграція та розлука