"Добриво"
Леонід Чернов
Соціал-демократ сердито блиснув окулярами і суворо сказав японському генералові:
– Ми обвинувачуємо вас у мілітаризмі – да-с! А сьогодні ми вас піймали на гарячому. Навіщо ви закупаєте в Чилі таку силу селітри?
– Добриво, – відповів генерал. – Угноєння. Хіба ви не знаєте, що селітра дає найкраще добриво?
– Он як!
– Ще б пак. До того ж ми удобрюємо ґрунт навіть у чужих країнах, наприклад у Маньчжурії.
– Селітрою?
– За допомогою селітри.
– Як же ви це робите?
– О, це цілий складний процес. Селітра входить у добриво як складова частина.
– А саме?
– До селітри додається сірка, вугілля та інші речовини. Цією сумішшю наповнюються залізні такі стаканчики, називаються "гарматні набої". Потім ці стаканчики вставляються в гармати. Ба-бах!! — і десятки китайців одразу стають слухняні і лягають.
– На землю?
– Ну да, в землю. Пригріє сонечко – китайці починають гнити і угноюють землю. А робітники нам дорікають: ви, кажуть, закуповуєте селітру для грабіжницьких наскоків на Китай. Брехня, інтриги! Нічого подібного! Даремно нас, бідних, ображають. Ви ж самі тепер ясно бачите: тільки підготовка ґрунту. А потім зійдуть там пишні сходи, прегарні квіти...
– Ну, коли так, – відказав соціал-демократ, – тоді нічого. Коли це для добрива – тоді будь ласка. А то ми думали: може, мілітаризм який, чи там імперіалізм. Просимо вибачити.
("Червоний перець", № 7¸ 1932 р.)
________________________
Про вірш
Їдка памфлетна мініатюра, що сатирично деконструює колоніальний мілітаризм імператорської Японії в Маньчжурії та викриває лицемірну угодовську риторику європейської соціал-демократії.
Історія
Твір надруковано в № 7 журналу «Червоний перець» за 1932 рік, невдовзі після початку японської інтервенції в Маньчжурію (осінь 1931 р.) та створення маріонеткової держави Маньчжоу-Го. Радянська публіцистика й сатира того часу активно експлуатували загрозу далекосхідного конфлікту, одночасно атакуючи європейських соціал-демократів II Інтернаціоналу, яких Комінтерн офіційно таврував як «соціал-фашистів» та посібників світового імперіалізму.
Для Леоніда Чернова далекосхідна тематика мала глибокий біографічний підтекст: у 1920-х роках він особисто здійснив морські подорожі навколо Азії, відвідав порти Індії, Китаю, Далекого Сходу та Японії (що лягло в основу його відомих подорожніх нарисів і поезій «Крізь бамбукові хащі»). Тому психологію та геополітичні амбіції японської військової еліти автор знав не лише з радянських агіток, а з безпосередніх життєвих спостережень.
Форма
Твір написано у формі агітаційної алегоричної сатиричної сценки (діалогу-памфлету), зведеної до полемічного поєдинку двох узагальнених масок-персонажів: «Соціал-демократа» та «Японського генерала».
Композиція базується на скороченій софістичній дискусії, де витончений цинізм монологів генерала контрастує з удавано суворим, але врешті-решт сервільним тоном опонентів. Інтонаційний лад витриманий у карикатурно-ввічливій дипломатичній тональності, що завершується фінальним пуантом-абсурдом.
Як читати
Художня енергія памфлету тримається на моторошній евфемізації геноциду та воєнної експансії. Слово «добриво», винесене в заголовок і лапки, перетворюється на знущальну метафору масових убивств китайського цивільного населення. Чернов змальовує образ японського генерала як витонченого мілітариста-софіста, який переводить збройну агресію в категорію агрономічної «підготовки ґрунту»: порох, картеч і гниття тисяч загарбаних жертв цинічно подаються як природний процес догляду за чужою землею.
Не менш безжально змальовано й постать «соціал-демократа», чий початковий гнівний пафос умить тане перед фальшивим евфемізмом. Як тільки криваве побоїще названо «добривом», європейський ліберал радо вибачається перед агресором. Цим автор викриває політичну сліпоту та моральне банкрутство західних пацифістів і Ліги Націй, здатних виправдати будь-яку криваву трагедію, якщо вона замаскована під респектабельну благодійність чи цивілізаційну місію.
Теми: антивоєнна сатира · японський мілітаризм · окупація Маньчжурії · політичне лицемірство · памфлет