Голова в спирту

Леонід Чернов

1

Йосип Михайлович Подорожко любив, гупнувши себе в широ­кі волохаті груди, урочисто виголосити:

– Я есмь "Червона зірка".

Член правління артілі Прокіп Пивоваров раз у раз заперечував:

– Вгомони ти свій характер, Йосипе. Ну яка ти в біса "Чер­вона зірка", коли ми – її правління?

– Авжеж, ми – правління, – пищав Ваня Квартник.

– А я голова.

– Голова? Він голова! Подумаєш. Ну, і що з того, що ти голо­ва? А без нас що ти можеш?

– Все можу. Захочу – сидітимете, повісивши носи. Захочу – переповню вас ентузіазмом.

– На чий рахунок переповниш? – тонко спитав обережний Ваня Квартник.

– Прошу без сторонніх запитань, – сказав Йосип Михайло­вич Подорожко. – Обов'язок голови – переповнювати членів. Беріть шапки.

***

Сторінка касової книги артілі "Червона зірка":

Что отпущено: Подорожко Йосип Михайлович – водки у Гришки Боюся – 7 крб.

2

– Там машиністи прийшли, Йосипе Михайловичу.

– Кличте їх сюди. А, здорові, хлопці! Ну що, закінчили ре­монт?

– Як бачите: повними темпами. Аж жарко стало.

– Ви хочете сказати "холодно"?

– Ну, чого ж холодно, коли літо?

– Ну, мало чого літо! А вдосвіта іноді як повіє, то бува й холодно.

– Та, положим, правда.

– І погрітися не завадить.

– Та не завадить.

– Ну, так у чім же справа? І я з вами за компанію. Ей, Прокопе, змотайся...

***

Касова книга:

Водки машиністам – 7 крб. (Взойшли по одній, по дру­гій...)

Водки і риби – 14 крб 65 коп. (Гуляти так гуляти. Д'ех, рррозійдись, душа!)

Риби машиністам – 65 коп. (По чарці ще лишилось, а за­кусити нічим.)

Водки робочим млина – 7 крб. (Приєднуйся, хлопці. А робочі млина хіба ж не люди?)

3

– Йосипе Михайловичу, що ж ви спите? Завтра ж молотити починаємо, Йосипе Михайловичу.

– Знаю, зараз...

***

Сторінка касової книги: Водки на молотьбу – 105 крб.

4

– Нещастя, Йосипе Михайловичу.

– Що таке? Помер Гриша Боюся?

– Двигун став. Зіпсувався. Не знаємо, що робити.

– Зараз полагодимо.

***

Касова книга:

Водка для двигуна хлопцям – 17,85.

5

– Йосипе Михайловичу. Лихо!

– Що?

– Інструктори приїхали.

– Яке ж це лихо, дурна твоя голова? Це просто стихія. Здравствуйте, товариші інструктори. Сідайте, товариші інструктори. Як поживаєте? У нас все, як самі бачите, гаразд. Як ви нащот того, щоб з дорожки підживитися?

***

... Водки інструкторам – 10,70. Занято деньгами – 3,50.

6

– Ні-ні, так не одпустимо вас, товариші інструктори. Так усією компанією й провожати вас поїдемо.

***

... Водка на шляху – 7 крб.

7

– Ну, слава богу. Здихались-таки інструкторів. Бачите: "Все гаразд", – так і записали. Як я й казав. Ну, паняй, хлопці. Коло Мотрі, звичайно, тпру.

***

... Водки у баби Мотрі – 3,50.

8

– Жінка ваша шукає вас, Йосипе Михайловичу. З дрючком.

– Нічого, зараз ми її заспокоїмо.

***

... Жоні Подорожка Йосипа конфет – 1,10.

9

... Про дуже давні часи життя на землі археологи дізнаються з тих знахідок, які трапляються при розкопинах. По різних вер­ствах каміння, глин, пісків, по рештках кремінного інструмен­ту, зброї, оздоби, посуду тощо вчений-археолог скаже, як жили, працювали люди, які в них були звичаї і як поволі з півзвірячого стану наближались до справжньої людини.

***

На "копії счетов" збоку є помітка: "Надіслати нарслідчому".

10

... З півзвірячого стану – до справжньої людини...

("Червоний перець", № 5-6, 1932 р.)

Про вірш

Вбивча антибюрократична сатира на безгосподарність, корупцію та алкоголізм провінційного керівництва колгоспних артілей, розгорнута крізь призму маніпулятивних записів бухгалтерської книги.

Історія

Початок 1930-х років в УСРР ознаменувався форсованою колективізацією сільського господарства та створенням колгоспів і промислових артілей, куди нерідко керівниками призначалися малоосвічені, але «ідейно віддані» висуванці. Свавілля місцевих керівників, безкарність, пияцтво за громадський кошт і тотальне окозамилювання стали масовим лихом, про що свідчили численні фейлетони та карикатури в часописах «Червоний перець» та «Крокодил».

Леонід Чернов у цей період активно писав для республіканської преси, викриваючи типажі нових радянських бюрократів-хапуг, які прикривали особисту некомпетентність пишною демагогією. Назва «Голова в спирту» має подвійне сатиричне дно: це і гротескний образ очільника господарства («голови»), який перманентно перебуває в стані алкогольного сп'яніння, і натяк на медичний анатомічний препарат, заспиртований кунсткамерний рудимент.

Форма

Твір становить монтажну сатиричну новелу-мініатюру, структуровану на п'ять пронумерованих мікросцен. Основою архітектоніки є контрапункт: кожна жива драматична сценка бесіди голови з підлеглими дзеркально фіксується лапідарними парадокументальними цитатами з «касової книги артілі».

Мовна тканина позбавлена віршованої метрики, проте організована ритмічними синкопами коротких реплік, канцеляритських штампів («Что отпущено») та емоційних вигуків у дужках («Гуляти так гуляти. Д'ех, рррозійдись, душа!»), що створює іронічний ефект протокольної фіксації злочину.

Як читати

Головний персонаж — Йосип Михайлович Подорожко — уособлює типового радянського самодура, чия претензія на абсолютну владу сягає пародійного богоборства («Я есмь "Червона зірка"»). Його демагогічні формули («Обов'язок голови – переповнювати членів») слугують лише фіговим листком для банального грабунку артільної каси. Алкоголь у творі постає єдиним універсальним «паливом» колгоспного виробництва: горілкою ремонтують комбайни, готуються до молотьби, лагодять зламані мотори та зустрічають ревізорів.

Художня сила мініатюри полягає в прийомі оголення бюрократичного абсурду: грошові кошти, списані «для двигуна», «машиністам» та «робочим млина», конвертуються в пиятику в шинку «Гришки Боюся». Пияцтво стає сурогатом ентузіазму, а колективне майно — розмінною монетою для підкупу й замилювання очей. Чернов із хірургічною точністю демонструє психологію кланової безвідповідальності, де «голова» списує провал господарювання на фіктивні виробничі потреби.

Теми: колгоспна сатира · бюрократичне самодурство · пияцтво та розкрадання · колективізація · артельний побут

Усі поети