Не будь варваром

Слюсар Рябовол зустрів біля заводської їдальні свого приятеля машиніста Парового і відступив на два кроки назад:

– Паровий, що з вами? Я вас не пізнаю. У вас такий вигляд, наче по вас проїхав зараз вантажний поїзд на сімдесят вагонів.

– Помиляєтесь, – простогнав Паровий. – Навпаки, я займаюсь самоосвітою.

– Та ви ледве тримаєтесь на ногах. Ви блідний як стінка. Ця самоосвіта вганяє вас у могилу?

– Не самоосвіта, Рябоволе.

–А що ж?

– Розшуки книжок для самоосвіти. Ех, Рябоволе! Я мученик, я страдник. От уявіть собі: мені потрібні "Парові турбіни" 1922 року. Потрібен "Літературний конспект"; "Ремонт дизеля"; дореволюційне видання "Нариси з історії техніки" і ще десятки книжок. І я починаю бігати, я гасаю, як скажений, по всіх книгарнях, по крамничках, по букіністах. Я не їм, не відпочиваю, не сплю ночами, я спізнююсь на роботу. Всі мої сили йдуть на біганину й розшуки. Що ж мені робити?

Тоді Рябовол вхопив Парового за могутні плечі й закричав:

– Не будьте варваром! Чуєте, Паровий? Не будьте варваром!

– А. хіба я варвар?

– Варвар! Бо тільки варвар може витрачати час і силу на дурниці.

– Як? Ви хочете сказати, що самоосвіта – дурниця?

– Самоосвіта для робітника – найперша річ, а от ваша біганина – це варварство і дурниця.

– Так що ж мені робити?

– Наївна людина. Адже ж кожен піонер знає, що Держвидав України має такий відділ – "Книга – поштою". Ось вам його адреси: Харків, вулиця Першого травня, 17. О! Київ, Воровського, 29. О! Одеса, Лассаля, 33. О! Дніпропетровськ, Карла Маркса, 49. О! А ось листівка. Негайно сідайте отут у куточку й пишіть: "Прошу надіслати мені післяплатою такі книжки..." Перелічуйте потрібні вам книжки. Можете вимагати яку хочете книжку, незалежно від того, ким, де і коли вона видана. Тепер зазначте свою адресу. Ось поштова скринька. Кидайте вашу листівку. А тепер ідіть додому, їжте, працюйте, спіть і чекайте. До побачення.

Зустрілися вони за п'ять днів у "червоному кутку".

– Рябоволе! – закричав Паровий. – Як мені дякувати вам?

– А що таке?

– Сьогодні одержав післяплатою всі книжки. Без біганини, без турбот, без мук. Я був справді варвар. Скільки часу й сил гинуло марно. Як же мені дякувати вам?

– Навіщо ж мені дякувати? – скромно посміхнувся Рябовол. – Дякуйте іншим. А з мене досить того, що мій найкращий друг перестав бути варваром.

_______________

("Всесвіт", № 18, 1930).

Про вірш

Іронічний виробничо-побутовий фейлетон, спрямований на пропаганду цивілізованої книжкової логістики й висміювання безглуздої втрати сил на пошуки технічної літератури в епоху індустріалізації.

Історія

Твір опубліковано в ілюстрованому журналі «Всесвіт» (№ 18, 1930 рік). Рубіж 1920–1930-х років в СРСР відзначився масовою кампанією підвищення кваліфікації робітничого класу («лікнеп», гуртки самоосвіти, курси червоних директорів). Проте книжковий ринок страждав від дефіциту, хаосу розподілу та відсутності централізованого бібліографічного сервісу, що змушувало ентузіастів-робітників місяцями блукати крамницями.

Леонід Чернов у цей період виконує типове для радянського публіциста соціальне замовлення — пропагує нові культурно-побутові стандарти (зокрема книгопоштову торгівлю післяплатою «Книга — поштою»), проте робить це не дидактично-нудно, а через експресивний психологічний діалог і гротескне загострення.

Форма

За жанром це агітаційний фейлетон-діалог із чітким публіцистичним посилом і прийомом раптового розв'язання проблеми за принципом «deus ex machina» (поштове відправлення).

Мовна фактура побудована на зіткненні виробничої термінології («Парові турбіни», «Ремонт дизеля») з екзальтованою риторикою мучеництва («мученик», «страдник», «вганяє в могилу»), що пародіює романтичні кліше та створює живий комічний ефект.

Як читати

Конфлікт фейлетону розгортається навколо парадоксальної підміни понять: благородне прагнення знань і самоосвіти через відсутність раціональної організації перетворюється на виснажливе фізичне самокатування, рівнозначне варварству. Автор викриває псевдогероїзм хаотичної метушні, яка лише відволікає робітника від праці та підриває його здоров'я.

Слово «варвар» стає ключовим маркером відсталості. Справжня культура й освіченість, за Черновим, полягають не в романтизованих блуканнях по букіністах, а в опануванні сучасних інструментів зв'язку та логістики. Оповідання пропагує раціоналізацію інтелектуальної праці як невід'ємну рису модерної людини індустріальної доби.

Теми: самоосвіта робітництва · книжкова культура · індустріалізація та побут · раціоналізація праці · сатира на неорганізованість

Усі поети