Вітрильник "Товариш"
Леонід Чернов
– На мою думку, все на світі залежить од масштабу.
– Ну наприклад.
– Я маю на увазі сьогодні, головним чином – сосуди. Так, сосуди. Ну, наприклад, ремонтували наш "Товариш". І під час ремонту зникла десь пара склянок. Це як, на твою думку, злочинство?
– "Чтоби сказать да, так нєт", – відповіли б тобі в Одесі.
– Правильно. Ну, а потім у буфеті не дорахувалися порцелянової чашки.
– Ну, це теж єрунда. Розкокали чашку – та й годі. Подумаєш, цяцька велика – чашка.
– Справедливо. А далі загубили глек.
– Глек? Хм. Ну, треба, значить, глек купити новий – та й край.
– Цілком з тобою згоден. Але другого ж дня загубили, розумієш ти, пару цеберок.
– Пару цеберок? Жаль. Треба б сказати робітникам: ви б, товариші, не губили цеберок. А втім, чорт з ними, з цеберками. Теж утрата.
– Утрата, припустім, єрундова. Та трохи згодом виявилось, що механіки ніяк не можуть найти залізну бочку з машинового відділу. До неї якраз і належали цеберки.
– Ого! Бочка – це тобі не чашка. Тут треба кому слід дати жару. А бочку зробити нову.
– Так слідом за бочкою порозгублювали десь машинові циліндри.
– Ну, це ти вже вхопив перебільшений масштаб. Кажучи одверто, ти просто брешеш.
– Побий мене блискавка!
– Коли не брешеш, то тут уже пахне карним кодексом.
– А чим пахне загублення цілої цистерни?
– Бочки?
– Ні, цистерни. Справжньої цистерни на дві тонни.
– Ти щось плутаєш. Як же можна загубити цистерну? Що це – шпилька, чи що?
– А от умудрились.
– Ну, тут, брате мій, пахне вже дуже суворо. Вірніше – із суворою.
– От бачиш, а ти казав: масштаби – єрунда. Масштаби, брате, основа всякого діла!
– Та чорт забирай! Ну, я розумію, що навіть склянки можуть комусь пригодитись. Але на якого чорта чоловікові може здатися двотонна цистерна?! Що він – горілку з неї питиме, чи що?
– Ну, от бачиш, зразу видно, що ти молодий моряк, бо занадто палкий. Двотонна цистерна нікому не потрібна – а нема. А от голова начальника ремонту – з неї міг би вийти чудесний чавунний казан для картоплі, а її ніхто не краде. Через те що масштаб. Занадто малий масштаб. Мікроскопічна.
("Червоний перець", № 13-14, 1932 р.)
Про вірш
Іскрометний діалогічний памфлет-анекдот, що через сатиричну призму показує наростання господарського безладу, безгосподарності та крадіжок під час ремонту легендарного навчального судна. Твір дотепно висвітлює філософію відносності «масштабів» у суспільстві, де дрібне злодійство закономірно переростає у тотальний абсурд.
Історія
Фейлетон безпосередньо пов'язаний із біографією Леоніда Чернова, який у 1920-х роках здійснив навколосвітнє плавання на легендарному барку «Товариш» (колишній німецький вітрильник «Lauriston»), виконуючи обов'язки матроса та кочегара, паралельно створюючи художні репортажі для українських видань.
Реалії чорноморського портового життя, ремонтні епопеї та специфічний одеський колорит стали для Чернова невичерпним джерелом сатири. У творі відбито критику ранньорадянської індустріальної культури, де гучні гасла про дисципліну розбивалися об хронічну безвідповідальність керівництва, дріб'язкове розтягування майна й бюрократичне окозамилювання.
Форма
Твір написаний у формі чистого скороспілого сократичного діалогу між досвідченим циніком-моряком і наївним романтиком, що зближує його з жанром драматургічної інтермедії або естрадного скетчу.
Мовна тканина тексту майстерно стилізована під соковиту портову говірку з характерними південноукраїнськими та одеськими інтонаційними конструкціями («Чтоби сказать да, так нєт»), каламбурами та градацією конотацій (від чашки до цистерни).
Як читати
Сюжет вибудовано за класичним принципом градаційного нагнітання: ланцюжок зникнень предметів розгортається від копійчаних склянок і розбитої чашки через глек і цеберки до металевої бочки, циліндрів двигуна і, врешті, абсолютно абсурдного апофеозу — зникнення «двотонної цистерни». Філософська категорія «масштабу» тут девальвується й водночас стає мірилом безмежжя людської безвідповідальності.
Фінальний акорд бесіди переносить увагу на сатиру проти керівного апарату: колосальна цистерна нікому не потрібна, але щезає безслідно, тоді як абсолютно безтолкове начальство залишається на місці. Метафора «чавунного казана для картоплі» щодо голови начальника ремонту довершує карнавальну, раблезіанську естетику зниження офіціозу, притаманну Чернову-модерністу.
Теми: морська тематика · сатира і гумор · одеський колорит · викриття безгосподарності · анекдот і діалог · Розстріляне відродження