Комгоспівський конвейер
Леонід Чернов
Установа. Тріщать друкарські машинки, бігають секретарі, струмочками ллється піт з діловодів, пудряться друкарщиці, лаються одвідувачі; одним словом скажемо: крутиться машина, установа працює.
Цій установі треба написати листа до другої установи. Отже, починається.
– Товаришу картотекарю! Напишіть, будь ласка, листа до такої-то установи. Зміст такий: там-там, тара-рам та-ра-ра-рам-пам, тара-рам.
– Зараз напишу.
Чирк-чирк-чирк! Дряп-дряп-дряп! Готовий лист.
– Товаришу коректоре! А виправте-но оцього листа.
– Слухаю. "У відповідь на ваше відношення з приводу нашого положення... м-гм-гм-гм, гм-гм-гм, м-гм". Єсть! Готово!
– Товаришу класифікаторе, закласифікуйте, будь ласка, вищезазначений лист.
– У цю ж хвилину! Тррр-дряп-дряп-дряп. Готово!
– Товаришу картотекарю! Закартотекуйте, прошу вас, вищезазначений лист.
– Єсть! Готово! Закартотекував!
– Передайте листа друкарщиці.
– Єсть. Товаришко друкарщице. Передрукуйте цього вищезазначеного закласифікованого, більше того – закартотекованого листа в трьох примірниках.
Стук-стук-стук! Дзінь! Стук-стук-стук! Дзінь! Готово.
– Передайте листа довіреному. Товариш довірений, завізируйте, будь ласка, цей вищезгаданий закласифікований і закартотекований лист.
Чирк-чирк-чирк. Готово. Завізирував.
– Ей, товаришу кур'єре! Однесіть до відомої вам установи цей вищезгаданий, нижчезазначений, закласифікований, закартотекований і завізирований лист.
– Слухаю!
***
Кінець. Лишається тільки додати, що так приблизно пишуть ділові листи в орендному управлінні комгоспу.
Читач обурюється? Читач каже, що це тяганина, бюрократизм?
Та що ви, товариші читачі!
Це механізація, більше того – раціоналізація, більше того – індустріалізація, яка є, як відомо, простісіньким шляхом до соціалізму.
("Червоний перець", № 5-6, 1929 р.)
Про вірш
Блискуча сатирична мініатюра, що доводить до абсурду ідею виробничої раціоналізації, показуючи її переродження в замкнене безглузде коло паперової тяганини. Пафос твору — нищівне саркастичне осміювання псевдонаукової організації праці в радянських установах.
Історія
Твір був опублікований у популярному сатирично-гумористичному журналі «Червоний перець» (№ 5–6 за 1929 рік) під час розгортання всесоюзної кампанії за впровадження «наукової організації праці» (НОП), раціоналізацію та конвеєризацію виробництва. У цей час комунальні господарства (комгоспи) стали символом повільності, хаосу та безглуздого циркулювання канцелярського листування.
Леонід Чернов тонко зафіксував тенденцію, коли виробнича термінологія важкої індустрії («конвеєр», «механізація», «раціоналізація») механічно й демагогічно накладалася на традиційну чиновницьку нездарність і ледарство, створюючи ілюзію надпродуктивності.
Ця мініатюра продовжує традиції української сатиричної фейлетоністики 1920-х років (Остап Вишня, Юрій Вухналь, Кость Котко), водночас вирізняючись авангардним, майже кінематографічним монтажем звуків і дій.
Форма
Твір являє собою експериментальну ритмічну прозу, що імітує шум механічного конвеєра та ритм друкарських машинок. Композиція побудована за принципом кумулятивної казки або рекурсивного ланцюжка передачі одного документа крізь нескінченні інстанції.
Ритмомелодика насичена звуконаслідуваннями («чик-чик-чик», «дряп-дряп-дряп», «стук-стук-стук! Дзінь!»), рефренами та нагромадженням однорідних дієприкметників, які з кожною ланкою подовжуються («вищезгаданий, нижчезазначений, закласифікований, закартотекований і завізирований лист»), створюючи ефект механічного маховика.
Як читати
Головний сатиричний прийом мініатюри — пародія на індустріальний фетишизм. Чернов показує установу як завод, де замість деталей виготовляється порожнеча. Зміст самого листа редукується до безглуздого звукового шуму й лепету («там-там, тара-рам та-ра-ра-рам-пам»), а бюрократична мова перетворюється на тавтологічну абракадабру («у відповідь на ваше відношення з приводу нашого положення»), підкреслюючи повну втрату комунікативного сенсу письма.
Образна система представлена типажами-гвинтиками: картотекар, коректор, класифікатор, друкарка, довірений, кур'єр. Вони не думають і не створюють матеріальних вартостей; їхня єдина функція — ретрансляція й ускладнення паперового руху. Конвеєр Форда, покликаний оптимізувати матеріальне виробництво, у комунальному управлінні перетворюється на знущання зі здорового глузду.
Фінальний пуант твору — нищівний сарказм, де автор нібито захищає конвеєр перед обуреним читачем: «Це механізація, більше того – раціоналізація... яка є, як відомо, простісіньким шляхом до соціалізму». У цій фразі Чернов оголює головну філософсько-політичну травму доби: заміну справжньої праці її фетишизованим ерзацом під прикриттям ідеологічних гасел.
Теми: сатира на раціоналізацію · радянський бюрократизм · паперотворчість і канцелярщина · абсурдність індустріальних гасел · звуковий гротеск