Мліти в полум’ї вік, без кінця
По машинах очима плигать,
Верещать, як мале порося,
Все полапать, пізнать.
У обіймах гартованих днів
Розправляти залізні м’язи?,
Повну діжку червоних огнів
По шляхах і по стежках носить.
В краєвидах сичать, шелестіть
І сягати відважно вперед.
Шлаків золотом світ запалить,
У повітрі хапаючи мед.
О життя, громострільний коваль,
І ти, кузня — земля громовиць,
Я, ваш син, — хуртовина і сталь,
Ваша міць.
Екстатичний гімн індустріальній стихії та машинній праці, що втілює революційну жагу молодого покоління до пізнання й перетворення світу.
Твір належить до збірки «Молодість» (1921) — першої поетичної книги Миколи Хвильового, що вийшла у Харкові й засвідчила прихід у літературу палкого романтика «вітаїзму».
На тлі повоєнної розрухи поет обожнює заводські цехи та металургійні агрегати, вбачаючи в них не просто знаряддя виробництва, а магічні центри відродження життєвої сили нації.
Динамічний тонічний вірш із рвучкою ритмікою, що відтворює роботу механізмів, стрибки по машинах та невпинний пульс заводського цеху.
Ліричний суб'єкт відчуває нестримний дитячий захват перед величчю техніки: метафора «верещать, як мале порося, все полапать, пізнать» розкриває жадібну до життя юність, спраглу доторкнутися до кожної деталі оновленого буття.
Образ «мліти в полум'ї вік без кінця» підносить працю біля розжарених печей до рівня містичного самопожертвування й екстатичного злиття людини з вогненною творчою енергією всесвіту.
Теми: вітаїзм і юність · індустріальний захват · машинний ритм · романтика праці · перетворення світу