«На мінори розсипалась мряка…»
Микола Хвильовий
На мінори розсипалась мряка,
І летить з осики лист,
Але серце моє не заклякло,
Не замовкло, бо я — комуніст.
І іду я дорогою, вітром,
На долоні у мене зоря,
Завтра маю пітьму освітити
У тайзі, у морозних зирян.
І ховаю в курначчя1 генія…
Це — не Будда, не Магомет, не Конфуцій,
І не приймете ви його без преній,
Бо він із черева Революції.
А надворі «memento mori»2,
Тротуари бредуть в журбі
І вистукують — чуєте? — скоро
Закришталяться й очі повій.
Та не зріжу собі я голову —
Залізняк я, і чути мій гук,
Краще вмить опинюся голий
на снігу!.
Про вірш
Програмна декларація незламності світоглядної позиції поета-комуніста всупереч осінньому смутку та життєвим випробуванням.
Історія
Один із найвідоміших ранніх віршів Хвильового («Не замовкло, бо я — комуніст»), створений у період формування літературних угруповань «Гарт» та перших спроб пролетарської самоідентифікації.
Твір написаний у момент, коли ранній ідеалізм стикався зі складнощами НЕПу й повоєнного побуту, вимагаючи від митця залізної духовної самодисципліни.
Форма
Чотиристопний ямб із чіткою строфічною будовою (перехресне римування), що поєднує романтичну пісенність із твердою ораторською інтонацією.
Як читати
Природний пейзаж осені («на мінори розсипалась мряка», «летить з осики лист») слугує тлом для розкриття внутрішнього стоїцизму героя: серце не заклякає перед темрявою, бо тримається за велику ідею.
Ідея комунізму для Хвильового зразка 1921 року — це не догматичний партійний квиток, а палка романтична віра у всесвітнє братерство, світло й перемогу сонця над мороком пригнічення.
Теми: романтичний комунізм · незламність духу · осінній пейзаж · програмний вірш · вітаїстичний оптимізм