Чарівниця
Пчілка Олена
(Щорічна загадка)
До пастухів в убогім домі
Приходить з роком молодим,
Як в'ється жайворонок в полі,
Дівчина з видом чарівним.
Не в тій долині народилась,
Ніхто не знає — звідки йде,
І стежки, де б вона поділась,
Ніхто з людей тих не знайде!
При ній коханії хвилини,
У серці радість виграє,
Край ясновидої дівчини
Сама відрадість устає!
Несе дівчина овоч, квіти,
Що в іншім виросли краю.
В яснішім, щасливішім світі
Вони знайшли красу свою.
Своїми ж красними дарами
Всіх наділя дівчина та —
Юнак чи старець ветхий — днями
З дарунком в хату поверта.
Про вірш
Алегоричний вірш-загадка з виразним фольклорно-романтичним колоритом, у якому весна постає таємничою чарівницею, що щедро обдаровує знедолених надією, розрадою та життєдайною красою.
Історія
Вірш є характерним зразком лірико-філософської та просвітницької поезії Олени Пчілки, яка нерідко використовувала жанрову форму літературної загадки для залучення читача до активного інтелектуального та естетичного співпереживання. Твір тісно пов'язаний із публікаціями в народолюбних виданнях і календарях початку ХХ століття.
У поезії виразно прочитується демократична настанова авторки: прекрасне приходить насамперед до простого люду («до пастухів в убогім домі»), сповнюючи їхнє важке буття світлом оновлення. Олена Пчілка інтегрує європейський романтичний образ персоніфікованої Весни в автентичний український соціально-побутовий і світоглядний контекст.
Форма
Твір написано чотиристопним ямбом із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, що забезпечує оповідну плавність, урочистість і внутрішній розважливий драматизм. Ритмічна організація підтримує медитативний тон розгадування таємниці.
Строфіка організована у формі чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням (АбАб), подекуди з уживанням неточних та асонансних рим («домі — полі», «народилась — поділась»), характерних для поетики раннього модернізму й народнопісенної творчості. Використання архаїзованих та урочистих форм («край ясновидої дівчини», «наділя», «старець ветхий») додає віршу притчевої ваги.
Як читати
Образ Чарівниці побудовано на романтичній містифікації: вона приходить нізвідки з прильотом жайворонка й початком нового річного циклу, не залишаючи матеріальних слідів. Ця «ясновида дівчина» є міфопоетичною персоніфікацією Весни, світла й творчої енергії буття, яка долає монотонність і злидні щоденного існування пастухів.
Символіка «овочів і квітів, що в іншім виросли краю», має дуалістичний зміст: з одного боку, це нагадування про недосяжні райські сади чи теплі краї (ірій), звідки приходить тепло, а з іншого — алегорія духовної розради й естетичного ідеалу, що оновлює людські душі. Демократизм образу підкреслюється рівністю всіх перед красою: щедрі дари чарівниці однаково окрилюють як сповненого сподівань юнака, так і знесиленого віком старця.
Теми: алегорія весни · вірш-загадка · духовне оновлення · краса і щедрість · народне життя