Гнідко та Сірко
Пчілка Олена
Якось об ранішній порі
В господаря Петра в дворі
Сірко озвався до Гнідка:
— Бач, правдонька яка
На світі божому панує!
Тебе господар як шанує:
Тобі і сіна, і вівса
Дає, хоч ти й не просиш,
В тебе заплетена й коса
Із гриви, ще й попону носиш.
Куди, яка догода!
А за що? З'їв собі, напивсь
Та й ляжеш, як колода!
А я! На лихо я вродивсь!
Чи хто за мене дбає,
Чи хто про те згадає,
Що може б винести Сіркові
Поснідати гарненько,
Або налить відро повненько
Помийок, щоб були готові,—
Про це ні гадки. Що-небудь
Сіркові кинуть — от і край:
Чи кістку, чи сухар дадуть,—
На краще не вповай!
Тим часом, хто весь двір глядить,
За ким господар міцно спить?
Усе — Сірко! Все я гляжу,
Усе добро я стережу,—
У клуні, і в коморах,
І на току, й в оборах!
Усе я доглядаю,
На всю оселю калатаю! —
Озвавсь на те й Гнідий:
— Який же ти чудний!
Та що ж би ти тут доглядав,
Біля чого б ти калатав,
Коли б то я не працював?
То ж я на полі й сіножаті
Роблю з господарем. І в хаті
Тепленько з тих дровець,
Що я господарю в хлівець
Вожу запряжений, оце
Тобі моє і слово все.
Про те гарненько погадай
І більш мені не дорікай!
Про вірш
Алегоричний діалог-диспут про справжню ціну праці, справедливість винагороди та ієрархію життєвих обов’язків у господарстві. Твір викриває безпідставну заздрість сторожа перед невтомним творцем матеріального добробуту — робочим конем.
Історія
Твір входить до циклу повчальних соціально-етичних байок Олени Пчілки, створених для підліткового та родинного читання на зламі ХІХ–ХХ століть. Авторка активно популяризувала подібні сюжети у своїх видавничих проєктах полтавського періоду (газета «Рідний край», видання товариства «Просвіта»), де прагнула привити читачам повагу до продуктивної селянської праці.
В умовах соціальних дебатів того часу байка набувала виразного підтексту: суперечка між тим, хто охороняє блага, і тим, хто їх безпосередньо виробляє, алегорично відбивала суспільні дискусії про роль продуктивної праці хлібороба як фундаменту народного життя й достатку.
Форма
Байку написано різностопним ямбом із чергуванням чотири-, три- та двостопних рядків, що створює природну інтонацію побутової полеміки між двома персонажами. Початок розгортається спокійним чотиристопним ямбом, а кульмінаційні моменти позначені скороченням стоп, що підкреслює емоційне напруження мовців.
Римування вільне (поєднання парного, перехресного та кільцевого). Мова твору насичена питомою селянською лексикою господарського циклу («обори», «клубня», «тік», «сіножать», «попона», «помийки»), фразеологізмами («ні гадки», «не вповай») та виразним ритмічним синтаксисом суперечки.
Як читати
Конфлікт байки вибудовано як філософський діалог-агон. Пес Сірко репрезентує позицію заздрісної й егоцентричної свідомості. Його скарги на «несправедливість» господаря сповнені образи: він вважає свій гавкіт і вартування найбільшою заслугою, знецінюючи при цьому тиху та виснажливу працю коня.
Образ коня Гнідка уособлює мудру витримку, терпіння та глибинне усвідомлення власної місії. Його відповідь розбиває претензії Сірка залізною логікою буття: вартувати й захищати можна лише те, що вже створене важкою працею в полі та лісі («Та що ж би ти тут доглядав... Коли б то я не працював?»). Без оранки, заготівлі сіна та дров господарство просто перестане існувати.
Символічний підтекст твору ґрунтується на возвеличенні первинної, созидальної праці як основи буття. Пчілка тонко показує небезпеку споживацького світогляду тих, хто звик лише галасувати («на всю оселю калатаю»), не створюючи реальної користі, і стверджує істинну гідність мовчазного трудівника.
Теми: байка · цінність праці · справедливість · заздрість · хліборобський уклад · моральний диспут