Морквяний вояк
Пчілка Олена
(Волинська пісенька)
Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий,
Сіделечко капустяне,
Стремена з берези,
А напився лепетухи,
То був нетверезий.
Пістолети з качана,
Кулі з бараболі,
А шабелька з пастернаку,
А піхва з квасолі,
Їде, їде вояченько,
Під ним коник скаче,
Надибали його свині:
— Злізай-но, вояче.—
Він вихватив пістолета,
Став свиней стріляти,—
Свині кулі похватали,
Нічим воювати!
Він вихватив шабельку —
Став свиней рубати,
Свині шаблю погризли –
Нічим воювати!
Їдуть люди, їдуть люди,
Їдуть край дороги.
З'їли свині вояченька.
Лежать самі ноги.
Про вірш
Гумористично-ігрова віршована казка, побудована на фольклорному мотиві комічного лицарства та овочевого світу, де бурлескний пафос поєднується з народною сміховою традицією розвінчання бутафорської войовничості.
Історія
Твір постає з глибинної фольклористичної праці Олени Пчілки на Волині, де письменниця систематично записувала й художньо опрацьовувала дитячий фольклор, жартівливі та безконечні пісеньки. Зазначення в підзаголовку («Волинська пісенька») прямо вказує на автентичне місцеве джерело цієї пам'ятки народної творчості.
Олена Пчілка активно публікувала подібні обробки у першому українському дитячому журналі «Молода Україна» (1908–1912) та часописі «Рідний край», прагнучи витіснити зросійщений репертуар із дитячого читання й наситити його живими, барвистими зразками української мовної стихії.
Форма
Вірш написано силабо-тонічним хореєм (переважно чотиристопним із чергуванням чоловічих і жіночих клаузул, характерним для української пісенної традиції). Строфіка спирається на коломийковий та приспівочний лад, де парні та суміжні рядки утворюють гнучкі катреноподібні структури з перехресним та суміжним римуванням (буряковий — лопуховий, берези — нетверезий, бараболі — квасолі).
Ритмомелодика надзвичайно динамічна, грайлива, побудована на ритмічній скоромовці та синкопах, притаманних дитячим лічилкам та забавлянкам, із використанням народної іронічної лексики («надибали», «лепетуха», «вояченько»).
Як читати
Образна система твору розгортається в межах народної традиції бурлеску та карнавалізації. Головний герой — персонаж-перевертень, типовий образ «нездалого вояка», чий обладунок і зброя створені з городніх рослин (морква, буряк, лопух, капуста, пастернак, квасоля). Ця предметна метафорика не лише викликає у дітей сміх через невідповідність форми та суті, але й закорінена в давніх аграрних міфологемах плодючості та рослинного достатку.
Зіткнення «лицаря» зі свинями завершує сюжет комічним крахом бутафорської сили: побутові свійські тварини буквально з'їдають усю його рослинну «амуніцію» та самого героя, залишаючи «самі ноги». Цей фінал позбавлений трагізму — він функціонує за законами дитячої казки-нісенітниці (нонсенсу), навчаючи малого читача розрізняти справжню мужність і порожнє хизування.
Теми: дитячий фольклор · гумор і сатира · казковий нонсенс · волинські пісні · бурлескні мотиви