Микола й Лиска
Пчілка Олена
У нас Микола є, хлопчина,
Отам в селі його хатина.
Була собі в його й собачка,
Тихенька Лиска неборачка.
Така-то вже вдалась плохенька,
Лагідна та смирненька.
Микола вдачу тую знав
І Лиску часто дратував.
Бо все вона терпіла
(Терпіти, бач, уміла!),
Микола вломить калача
Або смачного плескача
І маслом ще його помаже
Та Лисці здалека й покаже:
— Цю-цю! Цю-цю!.. Ось на тобі!
Бери, бери… бери собі! —
Голодна Лиска прибіжить,
Вертить хвостом та аж тремтить,
Шматочка ласого бажає!
Та хлопець руку одвертає,
А потім знов за штуку цю:
— Цю-цю! Цю-цю!
Ось на, ось на!.. Бери, бери! —
І знов спинатись догори
Почне голодная собачка,
Сердешна Лиска неборачка.
І знов шматочка не здобуде,
Лише свій голод більш розбуде.
А хлопець дивиться, сміється,
Як Лиска біля його в'ється.
Так потішався наш хлопчина,
Та сталась і йому причина!
Одного разу так намучив
Біднячку Лиску, так докучив
Отим дражнінням, що вона
(Якою силою, бог зна!)
Як кинеться вже на Миколу,
Звалила з ніг його додолу,
Штанці новенькії порвала,
До крові литку покусала
І той шматочок одібрала!
От вам і Лиска та плохенька!
От і наука єсть гарненька!
Що і плохого не займай,
Не користай з його терпіння,
Не уживай того дражніння —
Бо є, й терпінню край!
Про вірш
Віршоване повчальне оповідання викриває жорстокість і бездушне глузування над беззахисними, стверджуючи неминучість відплати за зневажене терпіння. Твір сповнений виразного дидактизму та гострої моральної перестороги проти зловживання власною силою.
Історія
Твір належить до дитячого та просвітницького корпусу творчості Олени Пчілки, створеного з метою виховання етичної чутливості, гуманізму й доброти в українських дітей. Письменниця послідовно впроваджувала у своїй практиці для малечі ідею поваги до кожної живої істоти, що контрастувало з тогочасними побутовими реаліями сільського та міщанського життя, де надмірне глузування над тваринами нерідко сприймалося як звичайна забава.
Оповідання активно функціонувало на сторінках часописів, з якими співпрацювала письменниця (зокрема в журналі «Молода Україна», що виходив як додаток до «Рідного краю» у 1908–1914 роках), а також увійшло до репертуару читанок і дитячих збірок Олени Пчілки, призначених для родинного та шкільного читання.
Форма
Твір написано чотиристопним ямбом із переважно пірихієвими варіаціями, що надає текстові живої оповідної інтонації, наближеної до невимушеної народної бесіди. Застосовано довільне строфічне членування з перевагою суміжного (парного) та подекуди перехресного римування, з чергуванням чоловічих і жіночих клаузул.
У мовному плані показовим є використання розмовної лексики, фольклорних зменшувально-пестливих форм («хлопчина», «собачка», «неборачка», «плохенька», «смирненька»), а також прямої мови та вигуків («Цю-цю! Цю-цю!..»), які динамізують драматичний розвиток конфлікту.
Як читати
В основі сюжету лежить протиставлення лагідності та безсердечності. Образ Лиски вибудувано через низку епітетів упокорення («тихенька», «плохенька», «лагідна та смирненька»), що уособлюють традиційну лагідну терплячість слабшого. Микола ж постає типовим носієм егоїстичної безпечності й глузливої сваволі, що маніпулює життєвою потребою (голодом) заради розваги.
Кульмінаційний вибух собачої люті стає психологічним зламом у сприйнятті ситуації. Авторка підкреслює раптовість і справедливість відплати: межа терпіння вичерпується, перетворюючи покірність на нищівний бунт. Розірвані штанці й покусана литка хлопця слугують матеріалізованим доказом того, що зневага до чужої гідності та болю повертається відчутним ударом.
Фінал поезії звучить як універсальна суспільно-етична сентенція: моральний закон забороняє користатися чужою беззахисністю. В алегоричному прочитанні цей мотив суголосний і ширшим роздумам авторки про межі народного терпіння перед лицем тривалого гноблення.
Теми: дитяча література · гуманне ставлення до тварин · моральне виховання · справедливість і відплата · межі терпіння