Як був собі, та не мав собі,
Та затесав собі —
Плужок,
Та поїхав орати
В лужок.
А за тим плужком
Цуприк з ріжком,
А за цуприком
Швець з бубликом,
А за шевцем —
Кібчик з яйцем,
А за кобчиком
Моргун з хлопчиком,
А за моргуном
Петро з долотом,
А за Петрусем
Антипрус з прусом,
За антипрусом Ганчар з брусом,
А за ганчарем кисла,
За кислою-пьятниця,
За пьятницею-середа.
А за середою —
Семен з бородою.
Дотепна кумулятивна поетична мініатюра репрезентує колоритний народний бурлескно-ігровий сміх, поєднуючи ярмаркову метушню, побутові реалії та абсурдистську фольклорну логіку веселої безконечника-нісенітниці.
Твір є авторською літературною фіксацією та стилізацією традиційного регіонального фольклорного жанру докучливої казки й кумулятивного вірша-жарту, записаного або художньо реконструйованого Оленою Пчілкою на матеріалі Лівобережної Наддніпрянщини (зокрема Гадяччини та Полтавщини). Твір постав у межах масштабної фольклористичної діяльності дослідниці, спрямованої на збирання перлин народної сміхової культури для дитячого репертуару.
Твір органічно функціонував як у родинному просторі Косачів-Драгоманових, так і на сторінках часописів для дітей, слугуючи засобом тренування пам'яті, дикції, розвитку мовного чуття та прилучення дітей до автентичного народного гумору.
Форма твору підпорядкована законам кумулятивного віршування з ланцюговою синтаксичною композицією: кожен новий рядок підхоплює попереднього персонажа через анафоричні рефрени («А за тим...», «А за...»), нарощуючи комічний ефект. Ритмомелодика нерівностопна, коломийково-речитативна, близька до скороговірки чи раєшного вірша, де дієслово поступається місцем калейдоскопу іменників із римованими суміжними закінченнями («плужок — лужок», «ріжком — бубликом», «середа — з бородою»).
Образний лад вірша конструює карнавальний мікросвіт українського традиційного соціуму: ремісники (швець, ганчар), типові побутові колоритні прізвиська (Цуприк, Моргун, Антипрус) та буденні артефакти (долото, брус, яйце, бублик) шикуються у фантасмагоричний ланцюг за плужком, який оре лужок.
Кумуляція образів переходить від предметно-речового виміру до часових і календарних понять («кисла», «п'ятниця», «середа»), що підкреслює ігровий характер нонсенсу й фольклорне розмивання меж між реальністю та мовною вигадкою, де фінальний «Семен з бородою» ставить пародійну крапку в нескінченному русі.
Комізм досягається граматичною динамікою парономазій («Петро з долотом — Петрусем — Антипрус з прусом») та лаконічною гротескною деталлю, яка вчить дитину гнучкості мовного асоціативного мислення.
Теми: народний гумор · фольклорна стилізація · кумулятивна гра слів · етнографічні реалії · дитяча література