Прибадашки
Пчілка Олена
Ішов Терешко дорогою,
Ніс кожуха на опашці,
Рушником підпирався
І з Свиридом пострічався.
— Здоров був, Терешку!
— Здоров, був, Свириде!
— Як ти впізнав, що я Свирид?
— Глянув на твій вид
І пізнав, що ти Свирид.
— Сядьмо, Терешку, при дорозі,
Та понюхаємо табаки в розі.—
Терешко чи нюхнув, чи не нюхнув.
А рога з табакою потягнув.
— Ей; Терешку, вражий сину!
Як візьму я тебе за чуприну,
Та стаскаю тобою всю долину! —
Як увірвав же Свирид Терешка ломакою,
Випав той ріжок з табакою.
А "ломака" була з лободини,
Та й розламалася на дві половини.
— Ну, годі вже нам, Терешку, сваритись,
А будемо краще миритись.
— Чи мириться, то й мириться,
Аби подорожнім товаришам не биться.—
Пішли Свирид з Терешком навпростець,
Аж назустріч їм Семен — швець:
— Чого ви, братця, швендяєте на дозвіллі,
Чом не гуляєте на весіллі?
— А яке ж там весілля?
Ми б пішли, бо сьогодні неділя!
— Ой, там таке,
Матінко, яке!
Кисіль жениться, кваша заміж іде,
Вареники — бояре,
А вишнівка — превесела світилка.
Ось ідіть, то й вам дадуть,
Коли за гостей приймуть.—
Пішли і наші. Всі гуляють,
Бо музики вигравають.
І заєць пішов з кобилою в танець
Та й наступив їй на палець.
Стала ж вона нарікати,
Усім гостям так казати:
— Гіркі ж мої танці —
Позбивала з ноги пальці! —
Та гості на те не вважали,
До самісінького світа скакали!
(Записано в Київщині)
Про вірш
Колоритний зразок народної небилиці-небувальщини в літературній фіксації Олени Пчілки розгортає бурлескно-ігрову панораму химерного ярмарково-весільного дійства, де життєва суперечка переплавляється у карнавальне свято абсурду й безжурності.
Історія
Твір становить собою фольклорний запис із Київщини, художньо відредагований Оленою Пчілкою та введений до літературно-педагогічного обігу для дітей на зламі XIX–XX століть у межах популяризації жанрів сміхової культури — небилиць, примовок і дражнилок.
Жанр «прибадашок» (від «бадати», «прибадати» — балакати, базікати, вигадувати дурниці) репрезентує скоморошу, карнавальну традицію українського фольклору, близьку до раблезіанського гротеску, де руйнуються норми буденної логіки заради утвердження життєрадісної стихії сміху.
Форма
Твір написаний вільним раєшним віршем (коломийково-примовковий речитатив із нерівноскладовими рядками та нерегулярним, найчастіше суміжним парним римуванням: «дорогою — опашці — підпирався — пострічався», «ломакою — табакою», «лободини — половини»).
Композиція чітко розпадається на дві частини: побутово-комічний діалог двох подорожніх (Терешка і Свирида) із фальшивою сваркою та міфічно-карнавальний фінал — опис неможливого весілля персоніфікованих страв і танцю кобили з зайцем.
Як читати
Образна тканина насичена елементами традиційної української безглуздиці (nonsense poetry) та гротеску: «ломака з лободини», що легко ламається надвоє, весілля персоніфікованих страв, де «кисіль жениться, кваша заміж іде», бояри-вареники та світилка-вишнівка. Фінальний оксюморонний образ зайця, що наступає на ногу кобилі під час танцю, доводить комічну інверсію до апогею.
Психологічний рух оповіді демонструє легкість подолання соціальної агресії: конфлікт через ріжок тютюну миттєво згасає перед спокусою спільних веселощів. Світ «Прибадашок» — це простір ярмаркової вседозволеності, де недільне дозвілля скасовує турботи й раціональні закони тяжіння побуту.
Стилістичний регістр коливається між колоритним діалектним просторіччям («на опашці», «потягнув», «швендяєте») та ритмізованою ритуальною формульністю весільних чинів, що забезпечує надзвичайну мовну пластику та автентичність тексту.
Теми: небилиці та небувальщини · карнавальна сміхова культура · народний бурлеск · кулінарний гротеск · дорожні пригоди · ігрова фольклорна стихія