Школярик на виїзді
Пчілка Олена
"Завтра!.. Кажуть би то, завтра
Вже напевне виїздить…
Треба всі свої манатки
В скриньку власную вложить.
Позбирать книжки та зшитки…
Так одразу й не збереш!
Що куди поділось дома —
Усього і не збагнеш.
Де граматика скажена?
Мов би лизень той злизав.
Ось вона… Ось навіжена!
А, здається, скрізь шукав…
Арифметика тепера ж
Де поділась, бачив хто?
Ну, вже звісно, як шукаєш,
То тоді "не зна" ніхто!
Осьде — єсть! Уже матуся
Десь на шаховці знайшли,
А задачник, а всі зшитки,
Всякі інші шпаргали?
Ох-о-хо! Куди ж покласти
Ще й гостинці із садка?
Мабуть, випрохать торбину,—
В мами знайдеться така…
Хто там? Павлик та Микола?
Ні, вже, братця,— не пора!
В гай не підем по горіхи,
Не піду вже я з двора!..
Вже ті гулянки на потім
Нам зостануться нехай…
Як приїду знов додому,—
Оживе й зимою гай!
Як ухопим гринджолята,
Як покотимо з гори!
Ох, коли б хутчій діждати
До коханої пори!"
Про вірш
Динамічний і психологічно проникливий побутовий вірш-монолог, що фіксує метушливі збори сільського або повітового школяра перед поверненням на навчання. Настрій коливається між дитячим опором рутинній науці та щемливою надією на зимові канікули й домашні забави.
Історія
Поезія тісно пов'язана з просвітницькою концепцією Олени Пчілки, яка добре знала психологію школярів і реалії тогочасного учнівського побуту, коли діти були змушені залишати рідні оселі задля навчання в гімназіях чи міських училищах. Твір друкувався на сторінках часописів для дітей та юнацтва («Молода Україна») як художній відгук на щорічний осінній виїзд учнів.
У тексті втілено особистий педагогічний досвід письменниці, яка виховала шестеро дітей (зокрема Лесю Українку та Михайла Обачного), спостерігаючи їхні шкільні клопоти, збори та неминучу тугу за домашнім затишком і дозвіллям.
Форма
Твір написаний чотиристопним хореєм із переважно перехресним та суміжним римуванням, що створює ефект швидкої, дещо квапливої живої розмовної мови хлопчака.
Лексичний шар багатий на живу просторічну та шкільну термінологію кінця XIX — початку XX ст. («манатки», «скажена граматика», «шпаргали», «шаховка», «гринджолята»), що надає оповіді виняткової мовної автентики та гумористичного колориту.
Як читати
Внутрішній конфлікт героя розгортається між почуттям обов'язку («вже напевне виїздить») і жагою безтурботного сільського дитинства. Речі постають бунтівними учасниками драми: граматика стає «скаженою» й «навіженою», підручники губляться, а садовина («гостинці із садка») вимагає окремої торбини, символізуючи міцний зв'язок із рідним домом.
Кульмінація монологу — самозречення від гри з товаришами Павликом та Миколою («не піду вже я з двора») заради дорослішання. Проте оптимістичний фінал, заснований на очікуванні майбутньої зими й катання на гринджолятах, демонструє життєлюбний стоїцизм юного героя, притаманний дитячим характерам у творчості Пчілки.
Теми: шкільне життя · дитяча психологія · побут і родина · гумор · просвітництво