Свинка
Пчілка Олена
У пані свинка годувалась.
Ох, тож-то в роскоші кохалась!
В догодонці такій
Жила в маєтку, у якій
Живе не кожная безрога.
Отож Настусенька небога,
Служниця паніна, щораз
Носила свинці тій запас.
А ще до того, що на плечах
Та в цебри Настя доношала,
Сама ще свинка походжала
Та всячину собі збирала.
Вже так — що зналася на речах!..
Тим часом трапилася штучка,
Якої свинка не вживала,
Відколи в пані пробувала.
(Правдива вийшла "закарлючка"!).
Якось до столу щось такеє
Страшенно добреє, смачнеє
З мигдалів кухар готував.
Обрав мигдалі й наскидав
Лушпин додолу він чимало —
Притому ж, звісно, що упало
Штук кілька й зерняток самих.
"Ану ж отеє на сміх
З лушпинням і мигдалі вкупці
Оддам годованці-голубці!" —
Про свинку Настя так міркує,
Так, прибираючи, кепкує,
Докупи ж зернята змела,
В хлівець до свинки однесла.
Звичайно, свинка — уминає!
А Настя, стоячи, й питає:
— Ну, чушко, дякуєш мені
За тії зернята смачні?
Чи не гостинця ж ниньки мала? —
А свинка плямкає помалу:
— Чекай-но, розжую,
То й думку вимовлю свою!
Ну от же! Як тобі сказати?
Чи правду щирую мовляти?
— Авжеж не як!
Звичайно так:
По щирості кажи!
— Так знаєш, Насте, що: біжи
Та жолудів, як вчора, мені дай!
От то поживок, просто рай!
— А, на тебе нещастя! —
Мовляє свинці Настя.—
Мигдалі ти на жолуді міняєш?
— Ет, говори що знаєш!
А я тобі скажу слова давніші,
Бо те одно, що більші,
Та таки й смачніші!
Як іншого "знавця" по щирості спитаєш,
То одповідь таку частесенько спіткаєш.
Про вірш
Дотепна сатирична байка про невігластво, примітивізм споживацької свідомості та нездатність вульгарної натури оцінити витончене й високе. Твір позначений гострою викривальною іронією та соковитим побутовим колоритом.
Історія
Байка виразно перегукується із класичними світовими та вітчизняними сюжетами про свиню та перли (чи свиню під дубом Езопа, Федра, Лафонтена, Крилова, Глібова), проте Олена Пчілка надає фабулі суто українського пансько-побутового антуражу часів пореформеної доби кінця XIX століття.
У цьому творі авторка висміює не лише примітивні інстинкти, а й суспільну моду на панську розбещеність домашніх фаворитів, пародіюючи претензії на «панський смак». Байка функціонувала як повчальний твір для періодики, спрямований на виховання естетичного смаку та викриття духовного плебейства.
Форма
Написано класичним байкарським різностопним ямбом (чергування чотиристопних, тристопних і двостопних рядків), який створює ефект невимушеної, говіркової оповіді з несподіваними смисловими та ритмічними перепадами.
Строфіка астрофічна; римування вільне (поєднання парного, перехресного та кільцевого). Мова вирізняється винятковим багатством просторічної фразеології, іронічних евфемізмів та комічних оказіоналізмів («в догодонці», «безрога», «закарлючка», «чушко», «плямкає»).
Як читати
Центральний алегоричний конфлікт будується на зіткненні вишуканого гастрономічного делікатесу (мигдаль) і грубої утилітарної поживи (жолуді). Свинка, яка утримується в надмірній панській розкоші, попри всі привілеї та зовнішню поважність залишається в полоні власної тваринної природи, нездатної до тонких відчуттів.
Іронічний пафос спрямований на деконструкцію псевдоелітарності. Наївне здивування служниці Насті та її кепкування підкреслюють очевидну мораль: не варто «кидати перли перед свиньми». Образ свинки є влучною метафорою суспільного невігласа чи духовного міщанина, який будь-який витвір високої культури чи мистецтва ладен проміняти на звичну багнюку та жолуді.
Теми: сатира і гумор · байка · алегорія · викриття невігластва · побутові картинки · моральне повчання