Як задумав боровик
Пчілка Олена
Як задумав боровик,—
Прездоровий, мов той бик,—
На жуків іти війною
Із громадою грибною.
Посилає посланців,
Геть по лісові гонців,
Щоб трубили, щоб гукали,
Щоб усіх грибів скликали.
Обізвалися опеньки:
— У нас ніженьки тоненькі,
Ми не винні тому,
Ми не винні тому,
Ми не йдем на війну! —
Обізвалися печерички,
Прехороші молодички:
— Ми не йдем на війну,
Ми не винні тому! —
Обізвалися маслюки,
Лежебоки-товстюки:
— Хай їм біс тим жукам,
Нащо вони здались нам! —
Обізвались синьогубці,
Що сиділи собі вкупці:
— Хай там інших беруть,
Воюватись ідуть! —
Обізвалися "вужачки":
— Не поліземо ми рачки.
Ми не винні тому,
Ми не йдем на війну! —-
Обізвались сироїжки:
— Ми до того торгу й пішки!
Ось ми зараз ідем!
Тільки зброю візьмем! —
Обізвалися рижки:
— Де вони, оті жуки?
Ось ми зараз ідем,
Тільки зброю візьмем.
Про вірш
Іронічна байка-казка алегорично змальовує невдалий військовий похід пихатого грибного ватажка, викриваючи крізь призму рослинного царства людське боягузтво, схильність до виправдань та оману мілітарного пафосу.
Історія
Поезія є оригінальною інтерпретацією мандрівного фольклорного сюжету про війну грибів («Війна грибів із жуками / ягодами»), відомого у слов'янських традиціях, який Олена Пчілка опрацювала з виразним дидактично-гумористичним спрямуванням для збірок оповідань і казок для дітей кінця XIX — початку XX століття. Твір з'явився в період активного розвитку авторської літературної казки, де за казково-зоологічною чи ботанічною оболонкою крилася гостра соціально-психологічна сатира.
Сюжет здобув широку популярність у педагогічній практиці завдяки живій діалогізації та характерним типажам, ставши одним із класичних зразків української іронічної поезії для малечі.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із парним (суміжним) римуванням (AABB), що забезпечує чіткий карбувальний маршовий ритм експозиції та його контрастний перехід у грайливу речитативну діалогічну тканину. Композиція побудована за принципом градаційного переліку з рефренними повторами («Ми не винні тому, / Ми не йдем на війну!»), що імітує хорову багатоголосицю персонажів.
Як читати
Система образів побудована на дотепній персоніфікації лісового світу: монументальний білий гриб «боровик — прездоровий, мов той бик» виступає комічним самозваним полководцем, чий авторитарний намір розбивається об егоїстичну природу громади. Кожен різновид грибів наділений пластичною соціально-психологічною маскою: кокетливі молодички-печерички, безвольні маслюки-«лежебоки-товстюки», конформісти-синьогубці та полохливі опеньки.
У тексті майстерно деконструюється мілітарний пафос: напруга псевдогероїчного скликання раті обертається комічним бойкотом під прикриттям тілесних вад («ніженьки тоненькі») чи байдужості («хай їм біс тим жукам»), і лише зухвалі сироїжки та рижки виявляють готовність до бою, відтіняючи тотальне боягузтво решти грибного панства.
Сатиричний ефект посилюється промовистими мовними характеристиками кожного голосу («Ми до того торгу й пішки!», «Не поліземо ми рачки»), перетворюючи дитячий вірш на тонку сатиру про соціальну дезінтеграцію та кризу суспільної згуртованості.
Теми: алегорія і сатира · літературна казка · суспільна вдача і боягузтво · деміфологізація войовничості · дитяча література