Човен хитається серед води...
Роман Купчинський
Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі
Човен хитається серед води,*
Плеще об хвилю весло.
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.
Люба дівчино прийди, прийди,
Забудем деннеє зло.
Човен по воді
Вихитується,
Козак дівчини
Випитується:
— Чом в тебе, дівчино,
Уста солоденькі?
— Щоб їх цілував
Мій милесенький.
Човен хитається серед води,
Тільки одні комиші.
З вітром жартуючи на всі лади,
Ворушать тишу ночі.
Люба дівчино прийди, прийди,
Дати розраду душі.
Човен по воді
Вихитується,
Козак дівчини
Випитується:
— Чом в тебе, дівчино,
Очка чорнесенькі?
— Від темної нічки,
Мій милесенький.
*Первісний варіант назви та першого рядка заспіву "Човник хитається серед води".
Пісня зложена весною 1917 р. над розлитою Ценівкою в Куропатниках коло Бережан, під впливом місячної ночі та тужливих зітхань хор. УСС Василя Соловчука.
Про вірш
Лірична пісня місячної ночі: човен гойдається на воді, біліють сади, а закоханий кличе дівчину забути денне зло, переплітаючи романсову мелодію з жартівливою народною відповіддю.
Історія
За авторською приміткою, пісню складено навесні 1917 року над розлитою річкою Ценівкою в Куропатниках біля Бережан, під враженням місячної ночі та тужливих зітхань стрілецького хорунжого Василя Соловчука. Це час позиційних боїв Легіону УСС на Поділлі, коли між боями стрільці мали короткі хвилини спокою.
Купчинський поєднав у пісні власний ліричний текст із народним фрагментом «Човен по воді вихитується», створивши твір, що поєднує авторську романсову традицію з фольклорною грайливістю.
Форма
Основні строфи написано чотиристопним дактилем із чергуванням чоловічих закінчень та перехресним римуванням (води — сади, весло — село, прийди — лади). Кожна строфа завершується закликом «Люба дівчино, прийди, прийди».
Народний приспів має зовсім інший ритм — короткі двостопні рядки з дієслівною римою (вихитується — випитується, солоденькі — милесенький), що створює контраст між мрійливою мелодикою і жвавим діалогом.
Як читати
Місячна ніч, білі сади, далеке село й гойдання човна творять образ спокою і краси, протиставлений «деннему злу». Для стрільця, що знає війну, ця ніч — притулок, де можна на мить забути все, що відбувається вдень.
Друга строфа поглиблює тишу: лише комиші «з вітром жартуючи» ворушать нічну тишу, і закоханий кличе дівчину вже не просто на побачення, а щоб «дати розраду душі». Кохання постає ліками від втоми й болю.
Народні вставки з питаннями козака — чому в дівчини уста солоденькі й очка чорнесенькі — вносять гру й усмішку. Відповіді («щоб їх цілував», «від темної нічки») поєднують кокетливість із поетичністю, і пісня звучить як світла ідилія серед війни.
Теми: кохання · місячна ніч · розрада серед війни · стрілецька пісня · народна образність