Зажурились галичанки через тую зміну…
Роман Купчинський
[separator headline=”h3″ title=”Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну…
Зажурились галичанки через тую зміну,
Що відходять усусуси та й на Україну.
Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.
Не журіться, галичанки, та вже є військові,
Вони краще обіймають, як стрільці січові.
Ті вас поцілуть в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
Ті вас поцілуть в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.
Ой не будуть більш військові з нами приставати.
І не будуть нас військові за станові мати.
І не поцілують в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
І не поцілують в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.
А як ви вже з України вернетеся знову,
І як вперше знов підете з нами на розмову,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брові,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови.
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Роман Купчинський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Зажурились галичанки через тую зміну»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Ой не будуть більш військові з нами приставати») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Карі оченята, чорні брови») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · інтимна лірика · екзистенційний досвід