Засумуй, трембіто...
Роман Купчинський
Засумуй, трембіто,
Та (й) по всему світу,
Що зів'яло галичанам
Сорок тисяч цвіту.
Засумуй, трембіто,
Та (й) на всі Карпати,
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні мати.
Засумуй, трембіто,
На всю полонину,
Де покинув кожен стрілець
Молоду дівчину.
Засумуй, трембіто,
Та (й) на все Поділля,
Щоб не ждала дівчинонька
Хлопця на весілля.
Засумуй, трембіто,
Та (й) на всі долини,
Не побачить козаченько
Любої дівчини.
Засумуй, трембіто,
На всю Україну,
Не здобувши щастя й волю
Він в бою загинув.
Засумуй, трембіто,
Що галицька сила
Та від Збруча по Славуту
Трупом застелила.*
_________________________________
*Варіанти:
1) Поле трупом вкрила;
2) Трупом землю вкрила;
Про вірш
Скорботна пісня-плач за сорока тисячами загиблих галицьких вояків: трембіта має рознести вість про втрату по Карпатах, Поділлю й усій Україні.
Історія
Роман Купчинський — поет, композитор і журналіст, старшина Легіону Українських січових стрільців, один із творців стрілецької пісні, що стала голосом визвольних змагань 1914–1920 років. Його пісні швидко ставали народними й співаються досі.
«Засумуй, трембіто» постала як відгук на величезні втрати Української Галицької армії під час боїв і тифозної епідемії 1919 року, коли тисячі вояків полягли на Наддніпрянщині. Образ «сорока тисяч цвіту» став узагальненим символом загиблого галицького юнацтва.
Форма
Пісня складається з чотиривіршових строф, написаних коротким хореєм із римуванням парних рядків (світу — цвіту, Карпати — мати), що характерно для народної пісенної традиції. Кожна строфа відкривається анафорою «Засумуй, трембіто».
Географічний ряд у звертаннях — світ, Карпати, полонина, Поділля, долини, Україна, від Збруча по Славуту — творить градацію простору, а авторські варіанти останнього рядка засвідчують живе побутування пісні.
Як читати
Трембіта — гуцульський інструмент, яким сповіщали про смерть і скликали громаду. Купчинський робить її голосом усього народу: її сум має поширитися від гір до степів, перетворюючи особисте горе родин на загальнонаціональну жалобу.
Кожна строфа обриває певний людський зв'язок: батьки не дочекаються сина, дівчина — нареченого, весілля не відбудеться. Через ці прості, конкретні втрати пісня передає масштаб трагедії, не вдаючись до патетики.
Фінальний образ галицької сили, що «трупом застелила» простір від Збруча по Славуту, поєднує скорботу з усвідомленням жертви за соборність: галичани загинули на Наддніпрянщині, не здобувши «щастя й волю», але їхня смерть стала спільною для всієї України.
Теми: загибель Української Галицької армії · національна жалоба · соборність України · розлука з рідними · стрілецька пісня