Не сміє бути в нас страху…
Роман Купчинський
Не сміє бути в нас страху
і жадної тривоги. – Чому?
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не страшать нас ні в цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
А до дівочих ніжних серць
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Не святкуватиме ніхто
над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Но через стависько.
Вчора дощ, нині дощ,
Завтра буде слизько.
Про вірш
Живописна поетична картина української природи, сповнена тонких колористичних деталей та світлої елегійної задуми.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Роман Купчинський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Не сміє бути в нас страху»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («А до дівочих ніжних серць») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Завтра буде слизько») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · пейзажна лірика · краса і гармонія · поетичне світовідчуття