Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу,
Замість мали заквітчати стрілецькую милу.
Невисокий хрест берези заплели віночком,
Замість мали заплітати косу барвіночком.
Ще й пісочком висипали стежечку довкола,
Замість мали простелити рушник до престолу.
Похилились дві тополі наліво й направо,
А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу.
Живописна поетична картина української природи, сповнена тонких колористичних деталей та світлої елегійної задуми.
Поезія належить до багатого доробку автора (Роман Купчинський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована пульсації ліричного почуття. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Ще й пісочком висипали стежечку довкола») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · пейзажна лірика · краса і гармонія · поетичне світовідчуття