Пише стара мати

Про вірш

Жартівлива стрілецька пісня про молодого вояка, якого мати кличе додому: він просить у пана отамана відпустку, щоб на годину заїхати до матусі, а на цілий день — до коханої.

Історія

Пісня належить до побутового циклу стрілецьких пісень Романа Купчинського, у яких відтворено щоденне життя Легіону УСС часів Першої світової війни. Слово «урльоп» (відпустка) — австрійське військове запозичення, що точно передає реалії служби галицьких вояків в австрійській армії.

Образ отамана з сивими вусами поєднує стрілецьку дійсність із козацькою традицією, адже стрільці свідомо шукали спадкоємності з Запорозькою Січчю.

Форма

Пісня написана коротким тристопним хореєм із п'ятирядковими строфами та римуванням за схемою AABAB (мати — приїджати — почати; додому — молодому). Така будова надає тексту легкості й частівкової жвавості.

Повтори в останніх строфах («Поїду до свої матусі старої») створюють паралелізм, на якому побудовано фінальний жарт.

Як читати

Пісня відкривається щирою розгубленістю: мати кличе додому, а молодий стрілець не знає, «що робити, що почати». Його блукання «з вечора до рана» передає тугу за домом, що живе в кожному вояцькому серці.

Сцена з отаманом — справжня жанрова мініатюра: стрілець «гарно прибереться», «остро поклониться», а пан отаман моргне, торгне сивим вусом, походить, подише і, розгорнувши реєстр, напише урльоп. Гумор цієї сцени — у теплому зображенні суворого, але людяного командира.

Фінальна строфа розкриває лукаву правду: до матусі стрілець поїде на годину, щоб «поклін віддати», а до миленької — «на цілую днину». Так синівський обов'язок і молоде кохання поєднуються в усмішці, що робить пісню особливо життєвою.

Теми: стрілецький побут · туга за домом · любов до матері · кохання · гумор