Баня
Степан Олійник
Комунгоспу мудрий зав
На засіданні казав:
"Якщо глибше взять питання —
Що таке, по суті, баня?
Дехто каже: душ... вода...
Верхоглядство! Єрунда!
Не забудьмо, що під "душі"
Стануть в ряд живії душі.
Отже, суть — свіжить їм дух!
Так, щоб з бані чулось: "Ух!".
...Згідно тому міркуванню
Спорудить рішив він баню!
У райцентрі, на виду,
У занедбанім саду
Через рік з піску і глини
Піднялись високі стіни.
Доки стіни мокли рік,
Трішки хилячись набік,
Зав добув чотири балки,
Три бачки і дві мочалки.
Доки балки сохли рік,
Зав дістав і приволік
Жерстяну трубу весною —
В два обхвати шириною,
Тридцять метрів-висота!
Не труба, а красота!
Через рік в ту саму пору —
Підняли трубу угору!
Закопиливши губу
Поглядав він на трубу
І підкреслював солідно:
"От труба! Аж в область видно!..".
Потім балки хтось украв.
І стривожений наш зав
Про загрозливі ті факти
Написав чотири акти.
Не минуло й років два,
Як біда прийшла нова:
Саме в час, як зав купався,
Дома в ночвах полоскався,
В шибку цокнув дід Кузьма:
"Караул! Труби нема!".
Зав закліпав: "От так штука!
Та невже хто вкрав, падлюка!..".
Полетів на ту біду
І побачив у саду:
На траві труба лежала,
Всі дубочки поламала
Ще й убила на-разу
Прокуророву козу.
Наполоханий грозою,
Зав метнувся за козою!
Перемацав сотні кіз
І взамін... аж дві привіз.
Після цього зав-ледащо
Взявсь за діло ніби краще:
Сам рихтує він трубу
Вже сімнадцяту добу!
Та не скоро ще під "душі"
"Стануть в ряд живії душі".
Змарнував він гроші й час...
За ці роки — гляньте! — в нас
Збудували млин і школу,
В клуб дістали радіолу,
По асфальту попід ліс
Став ходить автобус "ЗІС".
Лиш стирчить і досі "в плані"
Будівництво горе-бані!
Чи не в вас, бува, той зав,
Про якого я писав?
Про вірш
Гостра сатирична фейлетонна гумореска, що таврує радянський довгобуд, бюрократичну демагогію комунального керівництва та господарське безглуздя, втілені в абсурдній епопеї спорудження звичайної лазні.
Історія
Вірш є зразком викривального сатиричного фейлетону доби хрущовської «відлиги», коли в пресі (зокрема в газеті «Правда», де Олійник працював постійним кореспондентом і фейлетоністом, та журналі «Перець») дозволялося гостро критикувати низову й районну радянську бюрократію за безгосподарність, тяганину та марнотратство.
Твір здобув величезну популярність завдяки актуальності теми побутового дефіциту й довгобудів у провінційних містечках; він став класикою репертуару українських естрадних гумористів (зокрема дуету Штепселя і Тарапуньки) та ввійшов до знакових сатиричних збірок Олійника.
Форма
Написано чотиристопним ямбом із суміжним (парним) римуванням (ААББ). Ритм енергійний, розмовний, близький до коломийкового або раєшного вірша міського фольклору, що чудово передає діловито-демагогічну метушню персонажа.
Строфіка астрофічна (оповідна колонка), рими переважно чоловічі й жіночі точні, з активним використанням провінційного канцеляриту, комічних римувань побутових реалій («балки — мочалки», «губу — трубу») та зниженої лайливої лексики.
Як читати
Центральний персонаж — хрестоматійний типаж «мудрого зава», балакуна-демагога, який підміняє реальне господарювання псевдофілософською казуїстикою: замість гігієни («душ... вода...») він пафосно міркує про «живії душі» та «свіжіння духу», маскуючи цим повну професійну непридатність.
Символом бюрократичної гігантоманії виступає велетенська жерстяна труба («в два обхвати... тридцять метрів... аж в область видно»), що споруджується роками на гнилих стінах за відсутності базових матеріалів. Її падіння — метафора краху всієї показушної системи: вона не лише трощить дерева, а й убиває «прокуророву козу», втягуючи горе-керівника у фарсовий ланцюг хабарництва й підлабузництва перед владою.
Теми: сатира на бюрократію · радянський довгобуд · показуха і безгосподарність · демагогія чиновників · соціально-побутовий фейлетон