Командировочний голова
Степан Олійник
Від Дубовки до Сосновки
Кілометрів тридцять два.
Цим шляхом в "командировки"
Їздить взимку і в жнива
Голова.
Як не мчить він по бруковці
(Чи в один, чи в другий бік) —
Все одно... "в командировці"
Наш колгоспний керівник —
Мандрівник.
— Чом же так? —спитають люди. —
Від села і до села
Доки їздити він буде?.. —
Тут причина не мала!
Є діла!
В нього жінка у Сосновці,
Хата з ганочком нова.
А у нашій у Дубовці
"Привізний" він голова,
Як бува!
Нам привіз його й нарадив
Навесні районний сват.
Довго "пудрив" і "помадив",
Вихваляв на всякий лад:
"Це вам клад!".
Завагались ми... Та де там! —
Прикрашає, хвалить знов...
Сват узяв авторитетом!
(Вже як спать народ пішов,
"Клад" — пройшов!)
В перші дні до нього збоку,
Щоб селом він не блудив,
Прикріпили діда Фоку,
З ним щоб їздив і ходив,
Скрізь водив.
Доки "клад" нас вивчив трішки
По балансах і з газет,
То засвоїв і доріжки,
І найпершу — не секрет —
У буфет!
На четвертий день потому —
Жінка дзвонить — одзива:
— Приїжджай уже додому!
Що я — дівка чи вдова?
Го-ло-ва!..
"Клад" заскочив у кладовку,
Взяв муки, усівся в "ГАЗ"
І почав... "командировки":
То до жінки, то до нас!
Так весь час!
Вже побив чотири скати
В тих поїздках до рідні.
А крім того — що й казати! —
Йдуть шоферу трудодні,
Роз'їзні!..
Телефонять у Дубовку:
— Як, поїхав? А куди?
— Та подавсь в командировку,
У Сосновку, як завжди... —
Ті — туди!
А як викличуть Сосновку, —
Мовить жінка їм звідтіль:
— Він одбув в командировку,
У Дубовку, у артіль
Тільки-тіль!.. —
В нас отого "привізного"
Держить сватова рука.
Тільки толку нам од нього,
Як од цапа чи бика
Молока.
Ми зняли б... та є запинка —
З тим до свата й не ходи!
Але кажуть — скоро жінка
Одізве його туди
Назавжди!
Ми відпустим без одмовки,
Хай бере — її права!
А покіль — в "командировки",
Від Дубовки до Сосновки,
Вибува та прибува
Голова!
Про вірш
Дошкульна сатирична байка-хроніка про ледачого керівника-гастролера («привізного клада»), який використовує колгоспні ресурси для безкінечних поїздок додому під виглядом фіктивних відряджень.
Історія
Твір віддзеркалює гостру проблему повоєнного радянського села початку 1950-х років — практику призначення районними комітетами партійних «варягів» на посади голів відсталих колгоспів без урахування волі селян та професійних якостей кандидата.
Гумореска набула всенародної популярності завдяки соковитій народній мові та виразній типізації явища так званої «номенклатурної коломийки». Сюжет твору став хрестоматійним прикладом боротьби журналу «Перець» та Олійника особисто проти окозамилювання й кругової поруки в районному керівництві.
Форма
Написано коломийковим чотиристопним хореєм із пересічним чергуванням повнорозмірних рядків та лаконічних обірваних рядків-рефренів (хвостиків) з однієї-двох стоп («Голова», «Мандрівник», «Є діла!»). Римування мішане (aabxb / abab з рефреном), що надає віршу виразної народної пісенно-речитативної інтонації.
Як читати
Головний сатиричний прийом — знижувальна іронія та сарказм навколо концепту «клад». Районний інструктор («сват») нав'язує агрономічно безграмотного ставленика громаді через ритуальні вихваляння («пудрив і помадив»), проте народна опінія швидко деконструює фальшивий авторитет: першою дорогою «чудо-керівника» стає стежка в буфет, а головною працею — розкрадання колгоспної муки.
Мотив дороги Дубовка — Сосновка перетворюється на алегорію перманентного паразитизму та симуляції службового обов'язку. Суржикові терміни («командировка», «сводки», «газ») підкреслюють чужорідність і фальш персонажа, а образ «побитих чотирьох скатів» і спаленого бензину матеріалізує реальні збитки, завдані селянам подібними горе-керівниками.
Теми: номенклатурні призначенці · імітація роботи · сільське господарство · пристосуванство і кругова порука · народний гумор і викриття