Пісня
Тодось Осьмачка
Кинув чумак село рідне,
щоб шукати долі інде.
В сірій свиті, йде не хутко
ще й з верби пригубив дудку.
Гей, гей, путь-дорога далека.
Ой де обрій з небом злився,
туди й чумак похилився,
бо аж там, аж там дівчина,
мандрівки його причина.
Гей, гей, путь-дорога далека.
А з-за лісу чорні хмари
випливають не до пари:
бо, чумаче, мій соколю,
так знаходили й неволю.
Гей, гей, путь-дорога далека.
А туди як помандруєш,
жайворінка не почуєш,
та й твоєї вже сопілки
не почують жайворінки.
Гей, гей, шкода хлопця-чумака!
Про вірш
Експресіоністичний крик зраненої душі про катастрофу селянського космосу та криваві рани української землі під пресом комуністичного терору.
Історія
Твір належить до доробку Тодося Осьмачки — одного з найбільш трагічних і геніальних експресіоністів Розстріляного відродження (група МАРС). Переживши жахи колективізації, арешти та психіатричні тюрми, поет дивом утік на Захід.
У збірках «Круча», «Скитські огні» та «Під чужим небом» Осьмачка відтворив біблійний масштаб народної трагедії XX століття з неповторною густотою мови.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Кинув чумак село рідне»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («А з-за лісу чорні хмари») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Гей, гей, шкода хлопця-чумака») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: експресіонізм · трагедія буття · інтимна лірика · пейзажна лірика