Напис на книзі віршів

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імератор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.

Позаду — збурений Батурин
В похмурих загравах облуд, —
Вони ж металом — morіturі —
Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи
Пруживий одбивають ямб —
Це дійсности а не утопій
Звучить громовий дифірамб.

Ось — блиском — булаву гранчасту
Скеровую лише вперед:
Це ще не лет, але вже наступ,
Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,
І ти, нащадче мий, збагнеш,
Як крізь тисячолітній порох
Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,
Яких цей зір нагледів мет,
Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.

04.01.1925

Про вірш

Гордий маніфест вольової поезії, де автор проголошує себе 'залізних імператором строф', що веде свої вірші-когорти на штурм майбутнього.

Написаний як передмова або автоепіграф до першої поетичної збірки 'Стилет і стилос' (1925), виданої в Каліші/Подєбрадах.

Саме цей твір закріпив за Євгеном Маланюком у літературній критиці титул 'імператора залізних строф'.

Чотиристопний ямб із чітким перехресним римуванням та карбованим ритмом, подібним до маршу римського легіону.

Використання латинської формули гладіаторів 'morituri' надає твору трагічного й безстрашного стоїцизму.

Поетичні строфи постають залізними когортами, які поет веде в бій крізь дим національних руїн і спаленого Батурина.

Поразка в минулому не зупиняє маршу: вірші-воїни вітають майбутнє навіть перед загрозою творчої чи фізичної загибелі.

Маланюк відкидає сльозливу лірику, стверджуючи мілітарну естетику заліза й сталі як єдину гідну мову нескореної України.

Теми: імператор залізних строф · когорти віршів · Батурин · римська мужність · творче кредо · безкомпромісна боротьба