Батьківщині
Євген Маланюк
Як до Тебе протоптати тропи?
В сивій млі спостерегти мету?
Чи ж пропалить синій жар Європи
Азії проказу золоту?
Ось мовчиш, незбагнена, незнана,
Мов прозорий жовтень, нежива,-
Що ж Тобі — прокляття чи осанна?
Мертві звуки, неживі слова.
Рівний простір в язвах позолоти
Залягає площиною піль,
Тільки часом — Твій єдиний готик —
Повстають жертовники топіль,
Перетявши безнадійний позем,
Вносячи мірило у безкрай,
Що завжди беззахисний на грози
Сумно мріє про майбутній рай.
13.Х.1931
повні тексти з української літератури
Про вірш
Трагічний діалог-докір із Батьківщиною: болісна спроба розгадати таємницю її пасивної нерухомості між європейським вогнем і азійською проказою.
Історія
Написаний у період таборового відчаю після краху УНР, вірш відображає болісний перегляд стереотипів про ідеальну матір-Україну.
Увійшов до дебютної збірки 'Стилет і стилос', шокувавши сучасників нечуваною сміливістю та трагізмом синівського докору рідній землі.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням, чия важка хвиляста інтонація передає зневіру та внутрішній стогін.
Риторичні запитання й гострі антитези ('прокляття чи осанна') формують структуру напруженого духовного поєдинку.
Як читати
Батьківщина постає незбагненною, мовчазною, мов прозорий жовтень, мертвою пустелею, що байдуже поглинає жертви своїх найкращих синів.
Головна трагедія України — її розрив між 'синім жаром Європи' (творчою волею, культурою форми) та 'золотою проказою Азії' (сонним фаталізмом, рабською покорою).
Поет не знає, що нести цій землі — прокляття за капітуляцію чи осанну за її святу муку, залишаючись спаленим у полум'ї безмовної любові-ненависті.
Теми: докір Батьківщині · Європа й Азія · прокляття чи осанна · біль вигнанця · трагедія пасивності