Візія

Все, що має статися, вже сталось.
День тверезий. Праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щодений галас
Перетне архангельська сурма?

Обагриться небосхил криваво,
Розчахнеться димна височінь
І велике мовчання, як слава,
Людське серце візьме на мечі.

Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем стане Страшний Суд.

Він дихне холодне духом бурі
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані Юрій
Людського не захистять життя.

І душа без стін і без одежі
Встане перед карою Руки.
…Тільки вітер в Книзі Спостережень
Перелистуватиме віки.

12.01.1933

Про вірш

Есхатологічна картина апокаліптичної битви майбутнього, де архангельська сурма сповіщає суд над бездушною техногенною цивілізацією.

Написаний у Празі в період захоплення європейським експресіонізмом та урбаністичними катастрофічними візіями міжвоєнної доби.

Твір увійшов до збірки 'Стилет і стилос', виражаючи очікування очисного світового потрясіння, що зруйнує старий світ неправди.

Чотиристопний ямб із глибокими смисловими цезурами та перехресним римуванням.

Зорові контрасти кривавого небосхилу й залізних веж поєднуються зі звуковими образами архангельської сурми та великого мовчання.

Буденна праця під ярмом раптово розривається вселенським катаклізмом, коли літаки падають мов листя, а хмарочоси валяться під натиском вищих сил.

Велике мовчання бере людське серце на мечі: катастрофа мислиться не просто як руйнація, а як духовне очищення та абсолютний іспит для людини.

Маланюк віщує крах фальшивого комфорту матеріалістичного світу, де тільки загартована вірою душа здатна встояти перед судом вічності.

Теми: апокаліпсис · архангельська сурма · крах цивілізації · суд історії · очищення вогнем