Смаглявість від того вогню…
Євген Маланюк
На Ольшанськім кладовищі в Празі,
в місці, де була могила Юрія Дарагана,
поховано якусь жінку.
Хрест валяється на стежці.
З часописів 1936 р.
Смаглявість від того вогню,
Грузинські очі, сухість вилиць,
Слова, що цокали і бились,
Продзьобуючи вихід дню.
Раз — орлій клекіт, раз — стріла,
Раз — вірна куля. І ніколи
Не змусив хам короткочолий
Схилити гордого чола.
Гірська душа зійшла в степи,
Де вітер, і козацькі чоти,
І щось, либонь, від Дон-Кіхота,
Бувало, в постаті тремтить.
Щось старовинне, щось п’янке,
Як пісня, як лицарство й слава,
Щось разом ніжне і тужаве,
Мов криця — тверде і крихке.
І от, ударив буревій
В пориві хижої нестями
Й засипав мертвими снігами
Вогонь очей і ніжність вій…
Лиш десять літ — і вже по всім.
Серця сліпі! Серця калічні!
Коротка ця хахлацька вічність,
Непевна і гірка, як дим.
02.11.1936
Про вірш
Гіркий і гнівний реквієм над сплюндрованою празькою могилою Юрія Дарагана, де забуття та людська байдужість стають ще одним ударом по емігрантській долі.
Історія
Приводом для написання стала публікація в часописах 1936 року про те, що на Ольшанському кладовищі в Празі місце поховання Юрія Дарагана було продане, там поховали чужу жінку, а хрест викинули на стежку.
Вірш увійшов до збірки 'Перстень Полікрата' (1939), зафіксувавши страшну драму бездомності української політичної та військової еміграції.
Форма
Чотиристопний ямб із кільцевим та перехресним римуванням. Напружений, драматичний синтаксис відтворює хвилю внутрішнього гніву.
Документальний епіграф підкреслює реалістичну гостроту та публіцистичний біль поетичного слова.
Як читати
Портрет Дарагана оживає в пам'яті: смаглявість, грузинські очі, вилиці, сухе цокання слів, що колись продзьобували дорогу світлу нового українського відродження.
Викинутий на кладовищну стежку хрест виступає жахливим символом знедоленості вояків УНР, для яких не знайшлося навіть клаптя землі для вічного спочинку на чужині.
Маланюк перетворює приватний біль на обвинувальний акт проти безжального часу та людської невдячності, карбуючи пам'ять про друга у невмирущому слові.
Теми: Юрій Дараган · Ольшанське кладовище · сплюндрована могила · трагедія еміграції · незнищенність пам'яті