Бурлака
Борис Грінченко
Ой бурлака молоденький
На чужу чужину
Вийшов слави залучати,
А ліг в домовину…
Він з надіями святими
Вийшов рано з дому,
І прослалась довга стежка
Йому, молодому.
Ой прослалась довга стежка,
Стежка непробита
І колючими тернами
Аж до краю вкрита.
Він пройти її всю думав,
З неї не звернути,
А навіки в домовині
Довелось заснути.
І сховала домовина
Горді поривання,
Всі надії молодії,
Всі його бажання.
І не друзі, а чужії
На чужій чужбині
Понесли його в дубовій
Вбогій домовині.
Не гукнули самопали,
Ані гаківниці,
Як несли його ховати
У новій світлиці.
Не гукнули, як бувало,
Голосні гармати,
Як поклали молодого
В новій хаті спати.
Не лунала його слава
Скрізь по Україні,
І його забули люди
В темній домовині…
1882
Про вірш
Трагічна балада про молодого бурлаку-шукача долі, чиї світлі поривання й сподівання на славу розбилися об жорстоку чужину й самотню могилу.
Історія
Створено під час праці Грінченка в школі в селі Михайлівка; у той час через малоземелля сотні тисяч селян сходу та півдня України вирушали на бурлакування й заробітки, де масово гинули від хвороб і злиднів.
Поет спирається на багату традицію українських бурлацьких і заробітчанських народних пісень, а також переосмислює шевченківські мотиви чужини та козацької самотності.
Вірш був надрукований у першій збірці «Пісні Василя Чайченка» й репрезентував глибоке співчуття автора до соціально знедолених мандрівників.
Форма
Баладний коломийковий віршовий розмір із чергуванням чотиристопного та тристопного хорея (коломийковий вірш) і перехресним римуванням.
Фольклорна поетика: постійні епітети («чужа чужина», «колючі терни», «дубова домовина»), тавтологічні фігури та паралелізми.
Як читати
Образ тернистої стежки символізує драматичний шлях українського юнацтва, змушеного шукати гідності й долі поза рідною домівкою, наражаючись на небуття й забуття.
Разючий контраст між героїчним козацьким минулим («не гукнули самопали», «не гукнули гармати») та вбогим бурлацьким сконом увиразнює трагедію дегероїзованої підімперської доби.
Забута могила бурлаки постає скорботною алегорією втраченого народного потенціалу — талановитих синів України, розсіяних по безкраїх сибірських і чорноморських просторах.
Теми: бурлацька доля · загибель на чужині · самотність і забуття · козацька пам'ять · безталання молоді