До праці
Борис Грінченко
Праця єдина з недолі нас вирве:
Hумо до працi, брати!
Годі лякатись! За діло святеє
Сміло ми будему йти!
Праця єдина нам шлях уторує,
Довгий той шлях і важкий,
Що аж до щастя і долі прямує:
Нумо до праці мерщій!
Праця не згине між людьми даремне:
Сонце засвітить колись,
Дякою нас тоді люди згадають —
Нум же! До праці берись!
Хоч у недолі й нещасті звікуєм —
Долю онукам дамо!
Ми на роботу на світ народились,
Ми для борні живемо!
Сміливо ж, браття, до праці ставайте,—
Час наступає — ходім!
Дяка і шана робітникам щирим!
Сором недбалим усім!
1881
Про вірш
Хрестоматійний громадянський маніфест українського просвітництва, що проголошує щоденну жертовну працю єдиною рятівною силою для поневоленого народу.
Історія
Вірш постав у селі Введенське на Зміївщині, де юний Борис Грінченко розпочав свою подвижницьку діяльність сільського вчителя в початковій народній школі.
Ця поезія стала програмовою для всього світогляду Грінченка-народника, втіливши гасло «Поки живе мова — живе й народ» через ідею невпинної культурницької розбудови в умовах дії Емського указу.
Твір швидко набув шаленої популярності серед студентства та громадських діячів, перетворившись на своєрідний гімн української поступової інтелігенції кінця XIX століття.
Форма
Вірш написано чотиристопним дактилем із перехресним римуванням (абаб), де чергування дактилічних і чоловічих рим створює потужний закличний, кроковий ритм.
Енергійні оклики, спонукальні дієслова («нумо», «ходім», «берись») та ораторський синтаксис надають строфам пристрасного трибунного звучання.
Як читати
Праця в концепції Грінченка позбавлена абстрактної кабінетності — це дієве, реальне змагання з темрявою неуцтва, кріпосницьких пережитків і національної байдужості.
Автор проголошує романтику обов'язку: сучасне покоління приречене жити «в недолі й нещасті», але його історична місія — вторувати шлях і вибороти світлу долю для онуків.
Поезія формулює високу етичну дихотомію: щира самовіддана праця на благо громади гідна вічної пам'яті, тоді як суспільна пасивність та егоїстичне недбальство тавруються вічною ганьбою.
Теми: культ праці · просвітницький обов'язок · заклик до єднання · служіння народові · історична самопожертва