Кури та ластівка
Борис Грінченко
«Біга, як курка з яйцем»
«Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак!
Яєчко я знесла гарненьке:
Нехай іде та дивиться усяк,
Яке воно у мене чепурненьке.
Куд-куд-кудак! сюди ідіть!» —
Так Глиняста з хліва кричить.
Рід курячий на те репетування
Із бур’янів,
Із смітників
Збирається, щоб курчине придбання
Побачити, сокоче й сокотить,
Аж зирк — тут Ластівка сидить,
На сонечку моторна чепуриться,
На диво ж те й не думає дивиться.
«А ти сидиш? Оце!..
Чом не летиш дивитись на яйце?
Ти глянь — яке!» — «Та годі сокотіти! —
Говорить Ластівка.—Чого ще там глядіти?
Хіба вже я не бачила яєць?
Сама несла й виводила я діти
І вам скажу я навпростець:
Ви галас любите чинити
Із кожного яйця свого
І дивом робите його,
Мо’в річ зробили превелику,
Яєць же на світі без ліку,
Бо яйця кожен птах собі несе,
І найдурніший зробить се».
Омельку, братіку! от як тебе почую,
Як кажеш про свої великії діла,—
Так і згадаю Курку навісную,
Що і вона своє яйце знесла…
1896
Про вірш
Їдка сатирична байка про галасливу курку та мудру ластівку, спрямована проти марнославних базік, які роздмухують мізерні справи до масштабів подвигу.
Історія
Створена в чернігівський період життя Грінченка, коли він працював у Чернігівському губернському земстві та керував виданням народних книжок.
Приводом для написання послужили численні зустрічі з діячами-пустодзвонами («Омельками»), які багато галасували про свій патріотизм, зробивши найдрібнішу послугу громаді.
Байка викриває провінційну обмеженість і самозакоханість частини тодішнього інтелігентського середовища.
Форма
Різностопний ямб байкового вірша (від трьох до шести стоп) із вільним чергуванням суміжних, перехресних і кільцевих рим.
Жива народна лексика («сокоче», «чепуриться», «навісна»), колоритна діалогічна сцена та прямий сатиричний пуант-присвята у фіналі.
Як читати
Образ Курки, що сполошила цілий світ через одне знесене яйце, уособлює міщанську самовдоволеність і схильність робити сенсацію з буденної речі.
Ластівка виступає голосом здорового глузду та справжньої творчості: вона щодня виводить пташенят без зайвого лементу, вбачаючи в праці природний обов'язок, а не привід для пихи.
Фінальний адресний випад проти братика Омелька перетворює аполог на гострий морально-побутовий шарж, що закликає міряти людей справами, а не голосним кудкудаканням.
Теми: байка-сатира · пустопорожній галас · справжня праця і пиха · висміювання марнославства · голос глузду