Добра ніч натомленим усім!
Тихим сном спочинуть хай таким,
Щоб забути втому і турботу!
Хто свій піт щодня на праці лив,
Хто не мав ясних за нею днів, —
Хай вві сні забуде про роботу!
Хто важке на плечах горе ніс,
Хто із мук стомився та із сліз, —
Щастя хай тому ясне присниться!
Зійде хай спокій з небес на всіх.
Щоб вві сні набратись сил нових
І в борні із лихом не хилиться!
1891
Зворушливе ліричне благословення всім трудівникам і страдникам землі, що бажає їм спочинку від праці та сліз задля відновлення сил до нової борні.
Створено під час активної вчительської та просвітницької діяльності Грінченка в селі Олексіївка на Луганщині.
Поет щодня бачив непосильну виснажливу працю шахтарів і селян Донбасу, які не мали навіть найменших умов для відпочинку й гідного людського життя.
Поезія відбиває глибоку гуманістичну емпатію автора до простих трудівників, продовжуючи традиції світової та української соціальної лірики.
Чотиристопний ямб із парним і перехресним римуванням (аабввб); плавний, стишений ритм колискової для стомленої душі.
Анафоричні звертання «Хто свій піт... Хто не мав... Хто важке на плечах горе ніс...» структурують текст як послідовне сакральне відмолювання кривд.
Сон у вірші постає не забуттям-утечею, а єдиним доступним знедоленій людині святилищем спокою, де загоюються рани важкого буття.
Образ трудівника, який щодня проливає піт і несе важке горе, змальований із глибоким біблійним співчуттям і преклонінням перед його святим терпінням.
Фінал вірша повертає спокій у річище громадянського обов'язку: нічний сон потрібен для того, «щоб набратись сил нових і в борні із лихом не хилиться».
Теми: співчуття трудівникам · молитва за спочинок · важка селянська доля · відновлення сил · незламність у борні